Короткий переказ - НЕЗНАЙОМА - ОЛЕКСАНДР БЛОК - 11 КЛАС

Щовечера над ресторанами

стихає вітру млявий рух,

і править вигуками п’‎яними

весняний переплілий дух.

А над пекарнею, піднесений

над смутком передмість і дач,

калачик золотіє плетений,

і з тьми пливе дитячий плач.

І кожний вечір за шлагбаумами,

заламлюючи котелки,

серед канав гуляють з дамами

дотепні зухи-парубки.

Над озером — склепіння весельне

і зіграний жіночий виск.

До всього звиклий, в тлі небесному

бездумно скривлюється диск.

Щовечір плином винним скорений

зі мною давній друг мовчить

і відбитком покірним, змореним

в моїм стакані мерехтить.

І вкруг і поряд біля столиків

лакеї заспані стирчать,

й п’‎яниці із очима кроликів

«In vino veritas!» кричать.

Щовечора, в годину спрагнену

(Таж чи не сниться це мені?)

дівочий стан, шовками стягнений,

пливе в туманному вікні.

Проходить звільна межи п’‎яними

вона, самітна і смутна,

духами дишучи й туманами,

сідає скромно край вікна.

І віють давніми повір’‎ями

ті шелесткі, тугі шовки,

і капелюшок із пір’‎їнами,

і персні ніжної руки.

І чаром близькості окований,

дивлюсь за траурну вуаль

та бачу берег зачарований

і чарами сповиту даль.

Мені, мені лиш придоручено

це загадкове сонце знов!..

І душу всю мою замучену

терпке пронизує вино.

Й пір’‎їна страусна гойдається,

в моєму мозку — каламуть,

і очі сині розкриваються

й на дальнім березі цвітуть.

В моїй душі — скарби намріяні!

І ключ — доручено мені!

Тобі, химеро п’‎яна, вірю я,

бо знаю: істина в вині.

Переклад М. Литвинця