Міф про виникнення світу

Міф про Прометея

На початку часів з хаосу з'явилася богиня Землі Гея. Світом правив бог Неба — Уран. Могутні титани скинули його, і влада перейшла до Кроноса. Але пророцтво говорило, що і Кроноса чекає та сама доля. Боячись бути скинутим, він ковтав власних дітей. Хитромудра Рея, рятуючи молодшого сина, підклала Кроносу загорнутий у пелюшки камінь і сховала дитину. Врятований Зевс виріс, відібрав владу у батька і розподілив її між братами: Посейдону дістався океан, Аїду — підземний світ, собі Зевс залишив небо і землю.

Незадоволені титани повстали. Один із них — Прометей — радив скоритися, але войовничі титани не послухали. Зевс переміг і скинув бунтівників у глибини землі. Однак він ненавидів і Прометея як останнього з роду титанів — і до того ж задумав знищити все людство.

Дізнавшись про наміри Зевса, Прометей — захисник людей, безстрашний і непокірний — спустився на землю. Він вкрав із горнила бога Гефеста іскру божественного вогню й приніс її людям. Він навчив їх будувати оселі, рахувати, писати, розуміти рух зірок, запрягати биків, будувати кораблі, видобувати метали, готувати ліки і навіть звільнив від страху смерті. Зевс розлютився і вирішив помститися: він наслав на людей хвороби та страждання.

За наказом Зевса Гефест — сповнений жалю — скував свого друга Прометея міцними ланцюгами і прибив до вершини кавказької скелі, вбивши в груди алмазний клин. Феміда, Океан і прекрасні океаніди благали Прометея скоритися, але він відкинув усі умовляння. Прометей знав: він є хранителем таємниці, від якої залежить доля самого Зевса — і ніякі муки не змусять його відкрити її.

Зевс наслав нову кару: щодня величезний орел спускався до скелі і розривав тіло Прометея, клюючи його печінку. Та Прометей витримав довгі роки страждань. Врешті Зевс, дізнавшись, що йому самому загрожує небезпека, вирішив укласти мир. До кавказької скелі прийшов великий герой Геракл, вбив орла і розбив ланцюги. Прометея було звільнено, і навіть боги-олімпійці раділи примиренню з гордим титаном.

Міф про Геракла

Геракл народився у Фівах від Зевса і смертної красуні Алкмени. Богиня Гера, ревнуючи до суперниці, переслідувала Геракла від перших днів життя: вона наслала на немовля двох отруйних змій, але він власними руками задушив їх. Віщун провістив: Геракл здійснить великі подвиги, переможе численних чудовиськ і злих людей, а в кінці життя здобуде безсмертя і одружиться на богині юності Гебі.

Гераклу дали виховання, гідне героя. У вісімнадцять років він убив страшного кіферонського лева, що спустошував пасовища, — і з того часу носив його шкуру замість плаща, а левову пащу — замість шолома.

Один з найвідоміших подвигів — Авгієві стайні. Цар Еліди Авгій мав тисячі биків і стайні, не чищені роками. Геракл за один день відвів у бік русла двох річок — Алфея і Пенею — і бурхливий потік вимив увесь гній. Однак Авгій відмовився платити обіцяну нагороду. Геракл помстився, зібрав військо, підкорив Еліду, убив Авгія і на честь перемоги заснував Олімпійські ігри — змагання, що об'єднали народи Еллади.

Останнім і найстрашнішим подвигом стало завдання царя Еврисфея: спуститися в підземне царство Тартар і привести триголового пса Цербера із зміями замість шерсті. Геракл безстрашно пішов у пекло, схопив Цербера за всі три шиї і душив, поки той не впав до його ніг. Вивівши пса на поверхню, він відніс його до Еврисфея — цар злякався і сам попросив забрати страховисько назад.

Після дванадцяти подвигів Геракл вирушив у нові походи. Загибель прийшла несподівано: Деяніра, ревнуючи до полоненої Іоли, просочила одяг чоловіка отруйним зіллям, не знаючи, що це згубить його. Зрозумівши, що стала причиною смерті Геракла, вона позбавила себе життя. Вмираючий герой зійшов на поховальне багаття. Зевс забрав сина на Олімп, де Геракл одружився з Гебою і здобув обіцяне безсмертя.