Короткий переказ - ВЕРЕСОВИЙ МЕД - РОВЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН - 7 КЛАС

Короткий переказ - ВЕРЕСОВИЙ МЕД - РОВЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН - 7 КЛАС

(укр. переклад — Вересовий трунок1)

Із вересового квіту

Пикти2 варили давно

Трунок, за мед солодший,

Міцніший, аніж вино.

1 Верес — вічнозелений низенький кущик із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками; трунок — тут: напій.

2 Пикти — найдавніший з відомих народів, які населяли Шотландію (перша згадка про них датується 297 р. н. е.).

Варили і випивали

Той чарівний напій

І в темрявих підземеллях

Долі раділи своїй.

Та ось володар шотландський —

Жахались його вороги! —

Пішов на пиктів оружно,

Щоб знищити їх до ноги.

Він гнав їх, неначе ланей,

По вересових горбах,

Мчав по тілах спогорда,

Сіяв і смерть, і жах.

І знову настало літо,

Верес ізнов червонів,

Та трунок медовий варити

Вже більше ніхто не вмів.

В могилках, немов дитячих,

На кожній червоній горі,

Лежали під квітом червоним

Поснулі навік броварі1.

їхав король шотландський

По вересовій землі;

Дзинчали завзято бджоли,

Курликали журавлі.

Та був можновладець похмурий,

Думу він думав свою:

«Владар вересового краю —

Чом з вересу трунку не п’‎ю? »

Раптом васал2 королівський

Натрапив на дивний схов:

1 Бровар — майстер з виготовлення пива.

2 Васал — у середньовічній Європі феодал, який одержував від могутнішого феодала земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей.


В розколині між камінням

Двох броварів знайшов.

Витягли бідних пиктів

Миттю на білий світ —

Батька старого і сина,

Хлопця отрочих літ.

Дивився король на бранців,

Сидячи у сідлі;

Мовчки дивились на нього

Ті броварі малі.

Король наказав їх поставить

На кручі й мовив; —

Старий, ти сина й себе порятуєш,

Лиш тайну трунку відкрий.

Глянули вниз і вгору

Батько старий і син:

Довкола — червоний верес,

Під ними — клекіт пучин.

І пикта голос тоненький

Почув шотландський король:

— Два слова лише, володарю,

Тобі сказати дозволь:

Старість життя цінує.

Щоб жити, я все зроблю

І тайну трунку відкрию, —

Так він сказав королю.

Немов горобчик цвірінькав,

Мова лилася дзвінка:

— Відкрив би тобі таємницю,

Боюся лише синка.

Смерть його не лякає,

Життя не цінує він.

He смію я честь продавати,

Як в очі дивиться син.

Зв’‎яжіть його мідно, владарю,

І киньте в кипучі нурти1,

І я таємницю відкрию,

Що клявся повік берегти.

І хлопця скрутили міцно,

І дужий вояк розгойдав

Мале, мов дитяче, тіло,

І в буруни2 послав.

Крик бідолахи останній

Поглинули хвилі злі.

А батько стояв на кручі —

Останній пикт на землі.

— Владарю, казав я правду:

Від сина чекав біди,

Не вірив у мужність хлопця,

Який ще не мав бороди.

Мене ж не злякає тортура.

Смерть мені не страшна,

І вересового трунку

Зі мною помре таїна!

Переклад Є. Крижевича

Коментар

Роберта Льюїса Стівенсона завжди хвилювала доля рідної батьківщини — маленької Шотландії, народ якої складав численні пісні та легенди про своє героїчне минуле. Одна з таких давніх легенд стала основою балади «Вересовий мед», в якій розповідається про легендарний народ — пиктів.

Пикти мужньо боролися проти загарбників, інколи перемагали, інколи програвали великі битви, втрачали величезні території, але знову і знову ставали на захист рідної землі. У IX ст. пиктів остаточно підкорили скотти (шотландці), вони змішалися з представниками інших народностей, втратили власну мову і перестали існувати як окремий народ.


1 Нурт — те саме, що вир.

2 Буруни — навальні пінисті хвилі.


Літописи й легенди зображують пиктів як надзвичайно сміливих і мужніх воїнів. Завойовники, вражені їхньою сміливістю, так і не розгадали таємниці, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги.

Стівенсон використав легендарне уявлення про пиктів і побудував сюжетну канву своєї балади навколо ще однієї таємниці пиктів — відомого тільки їм способу приготування вересового меду. Цей прийом дуже характерний для фольклорних творів, коли герой повинен розкрити таємницю і звільнити чарівну силу. У баладі Стівенсона такою чарівною силою виступають уславлені поетом риси характеру мужніх пиктів.

Український переклад балади, який зробив поет Є. Крижевич, дещо відрізняється від оригіналу. Він має назву не «Вересовий мед», а «Вересовий трунок». Слово «трунок», використане перекладачем для позначення чарівного напою, має спільний корінь з іншим словом — «отрута». Таке словосполучення у назві має наштовхнути читача на думку, що таємниця виготовлення напою «отруїла» перемогу шотландського короля, звела її нанівець, адже моральна перемога виявилась на боці останнього пикта.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.