Короткий переказ - Я ПОЛІГ БІЛЯ РЖЕВА - ОЛЕКСАНДР ТВАРДОНСЬКИЙ - 7 КЛАС

( Скорочено )

Я поліг біля Ржева

В безіменнім болоті,

В п’‎ятій роті сталева

Вбила бомба в польоті.

Били блиски сліпучі

По передньому краю,

Як в безодню із кручі

Впав — і згадки немає.

І на білому світі

Наступила пітьма,

Ні петлички-налички

З гімнастьорки нема.

Я — де корені силу

Смокчуть в чорних гіллях,

Я — де з хмаркою пилу

Спіє жито в полях.

Я — де щебет пташиний

В вечори золоті,

Я — де ваші машини

Рвуть повітря в путі;

Де травинку в травинку

Річка трави пряде,

Там, куди на поминки

Навіть мати не йде.

В мене мертве чоло,

Не прикрита могила.

Всім, що потім було,

Смерть мене обділила.

Всім, що, може, давно

Вам у звичці ясніє,

Хай же буде воно

Жити в нашій надії.

Браття, може, там ви

І не Дон загубили

І в тилу у Москви

Віддали свої сили.

Там, де волзькі вали,

Ви копали окопи

І з боями дійшли

До кордону Європи.

Нам лиш знати б, узнать,

Що була у тривозі

Та останняя п’‎ядь

На воєнній дорозі.

Браття,вами поборені

Ті ворожі вали,

Якби мертві, нескорені,

Хоч би плакать могли!

Щоб з гармат із «катюшиних»

Залпи в грізну блакить

Нас, німих і заглушених,

Воскрешали на мить.

О брати наші звірені,

Лиш тоді б на війні

Ваше щастя незміряне

Ви пізнали б вповні.

В тому щасті незмінена

Й наша часточка є,

В ньому, смертю зупинена,

Віра й зненависть б’‎є.

Наше все! Не лукавими

Ми пройшли в боротьбі,

Все дали й не сховали ми

Анічого собі.

Все на вас перечислено

На віки, не на час,

І не в докір для вас,

Що в цім слові замислено.

Браття, в лютій війні

Ми різниці не знали:

І живі, і що впали, —

Всі були нарівні.

І ніхто перед нами

Із живих не в боргу,

Хто наш стяг між рядами

Підхопив на снігу.

Я поліг біля Ржева,

Кат грозить ще Москві.

Де ви, воїни, де ви,

Побратими живі?

У містах вогнезорих,

У сім’‎ї, у селі?

В гарнізонах суворих

Не на нашій землі?

Земле, рідна без краю,

Жив би — знав і чужу...

Я вам жити бажаю, —

Що я більше скажу?

Завіщаю вам нині

Всім у щасті прожить

І своїй Батьківщині

З честю вірно служить.

Горювати — гордливо,

Не хилить голови,

Святкувать — не чванливо,

Як повернетесь ви.

Берегти її свято,

Перемогу свою,

В пам’‎ять воїна-брата,

Що поліг у бою.

Переклад А. Малишка

Коментар

Твори російського поета О. Твардовського витримали перевірку часом, адже вони утверджують високе призначення літератури, порушують важливі проблеми людського існування.

Вірш «Я поліг біля Ржева» <1945—1946) був написаний під впливом важких вражень, що мимоволі породили в поетовій свідомості образ безіменного солдата, який поліг у бою під містом Ржевом. У 1942 році Твардовський їздив під Ржев: «Враження від цієї поїздки були одними з найважчих за всю війну і гіркими до фізичного болю в серці. Бої велися важкі, втрати були дуже великими...» Битва під Ржевом була невдалою, що мало катастрофічні наслідки для дивізії, у якій побував поет.

Обов’‎язок живих перед загиблими — збереження й увіковічення пам’‎яті про них, забезпечення гідного цієї пам’‎яті життя — до таких висновків підводить Твардовський своїх читачів. Сам поет пояснював: «Вірші ці продиктовані думкою і почуттям, які впродовж усієї війни і в післявоєнні роки найбільше хвилювали душу. Одвічний обов’‎язок живих перед мертвими за спільну справу, неможливість забуття, постійне відчуття ніби себе в них, а їх у собі - так приблизно можна визначити цю думку і це почуття».