Короткий переказ - КОРАН - ВЕДИ, БІБЛІЯ, КОРАН - 8 КЛАС

Коран (араб.— читання) є головною священною книгою ісламу — наймолодшої зі світових релігій, яка існує 580 р. н. е. (зелений прапор є символом молодості та вічності цієї релігії). Це друга за чисельністю після християнства світова монотеїстична релігія.

Мусульмани живуть більш як у 120 країнах світу. У 35 країнах вони становлять 95-99 % населення, в 13 країнах — впливову меншість, у 28 країнах іслам є державною релігією (Іран, Пакистан, Мавританія та ін.).

Іслам виник на початку 7 ст. н. е. в Західній Аравії на перехресті культур і цивілізацій Сходу і Заходу, в період розпаду родоплемінного ладу і формування там центральної класичної арабської держави, епоху переходу від первіснообщинного до феодального ладу в арабів. Формування феодалізму вимагало відповідної ідеології — монотеїстичної релігії, яка об’‎єднала б арабські племена — кочівників — скотарів (бедуїнів), серед яких панував племінний політеїзм. Попередником ісламу був ханіфізм. Халіфи називали себе пророками та боролися за об’‎єднання арабських племен і встановлення єдинобожжя.

Термін «іслам» у перекладі з арабської означає «покірність», а того, хто прийняв цю релігію називають відданим (з араб.: мусульманин). Звідси — друга назва цієї релігії: мусульманство. У Європі и називають ще «магометанством» (від зміненого імені Мухаммед — Магомет).

З Аравії іслам поширився на сусідні країни Середнього Сходу, (Єгипту, Північну Африку, Індію, Індонезію, Середню та Малу Азію, Закавказзя, Європу. Нині іслам є найпоширенішою після християнства релігією у світі.

Коран, за мусульманськими переказами, був посланий Аллахом пророку Мухаммеду через ангела Джебраїла (Гавриіла). Вони покояться на семи догматах: вірі в єдиного бога — Аллаха, в ангелів, у всі книги божі, всіх посланників Аллаха, в кінець світу, визначення, воскресіння мертвих. Відповідно до віровчення Ісламу все суще в світі створене Аллахом і всі явища і події, які відбулися і відбудуться у Всесвіті аж до кінця світу і дня страшного суду, зумовлені їм і відбуваються по його волі. Культ Ісламу спирається на п’‎ять «стовпів віри»: сповідання віри — вимовляння формули «Немає божества окрім Аллаха, і Мухаммед — посланник божий», щоденна п’‎ятикратна молитва, пост в місяць рамадан (ураза), обов’‎язкова добродійність (закят), паломництво до Мекки (хадж).

Спочатку пророчі одкровення передавалися в громаді неписменно, по пам’‎яті. Але згодом у Медині, за вказівкою Мухаммеда, стали вести систематичні записи. Секретар Мухаммеда Зейд ібн Сабіт (сам пророк був неписьменним), записав Коран, і він зберігався у дружини Пророка — Хафси. Після смерті Пророка Абу Бекр, який був проголошений халіфом — релігійним та військовим лідером прихильників ісламу, віддав розпорядження створити єдину редакцію Корану, всі інші версії були знищені. Коран довгий час було заборонено перекладати з арабської мови.

«Одкровення» Аллаха передавалися пророку приблизно у 610- 632 pp. н. е., а їхній запис, збирання зафіксованого й особливе складання книги розтяглися на довгі роки. Труднощі, що при цьому довелося переборювати, як побачимо, не зводилися лише до відсутності в арабів у минулому подібної практики.

Канонізація змісту Корану і складання остаточної редакції відбулося при халіфі Оліфі (644-656 pp.). Коран наказує арабам залишити «звичаї батьків» на користь правил, встановлених ісламом. У самому Корані його правова значимість визначається в такий спосіб: «Отже, ми ниспослали його як арабський судебник» (№ З, стор. 165-166).

Коран складається з 14 глав (сур), розчленованих на 6219 віршів (аята). Більша частина цих віршів має міфологічний характер, і лише близько 500 віршів містить розпорядження, що стосуються правил поведінки мусульман. При цьому не більш ніж 80 з них можна розглядати як власне правові (в основному це правила, що відносяться до шлюбу і родини), інші стосуються релігійного ритуалу й обов’‎язків (№ 6, стор. 420).

Сури розташовані без усякого порядку, просто по розмірах: довші ближче до початку, коротші — до кінця. Сури меккійські (ранні) і мединські (пізні) перемішані. Те саме повторюється багатослівно в різних сурах. Вигуки і прославляння величі і могутності Аллаха чергуються із розпорядженнями, заборонами і погрозами «гієною» у майбутнім житті всім непослушникам. У Корані зовсім непомітно слідів такої редакційно-літературної обробки, як у християнському Євангелії: це сирі, неопрацьовані тексти.

Велика частина положень Корана носить казуальний характер і являє собою конкретні тлумачення, дані пророком у зв’‎язку з окремими випадками. Але багато встановлень мають дуже невизначений вигляд і можуть набувати різного сенсу в залежності від того, який зміст у них вкладається.

Сури Корана різного розміру: у 2-й, найбільшій з них — аятів, а в найменших — 103, 108 і 110-й — усього по три аята. Довжина сур зменшується, якщо не зважати на невеликі відхилення, до кінця книги. Перша сура — «аль-фатіха», що відкриває [книгу], містить усього сім аятів; застосовується як молитва, свого роду мусульманський «Отче наш».

По віровченню ісламу, Коран — книга нестворена, існуюча предвічно, як сам Бог, Аллах; вона його «слово». Оригінал Корану, згідно ісламу, написаний арабською мовою на аркушах — сухуф, і сувої з ним зберігаються на сьомому небі, звідси й одне з його назв — Світки, Книга. Коран — розум аль-кітаб, знаходиться під престолом Аллаха; і тільки один Аллах у цій небесній книзі «стирає, що бажає, і затверджує» (К., 13:39).

Природно, що створення настільки великого Добутку, як Коран (хоча він і справляє при найближчому ознайомленні враження збірника висловлень, проповідей, сказань і правових норм, як правило, тематично і хронологічно не систематизованих), було справою непростою, тим більше для народу, що не мав до цього настільки великих письмово зафіксованих релігійних чи світських творів. Не випадково в самому ж Корані поява цієї великої письмової пам’‎ятки не раз витлумачується як небувала, чудесна. Від імені Аллаха в ньому написано: «Скажи: «Якби зібралися люди і джини, щоб зробити подібне до цього Корана, вони б не створили подібного, хоча б одні з них були іншим помічниками»» (К., 17:90). Звідси ж випливає, що для авторів цієї фрази казкові демонічні сили — джини — були настільки ж реальними, як і люди, їм здавалося навіть, що люди і джини могли спільно виконувати ту саму роботу, допомагати один одному.

Як і всі релігії, іслам має кілька течій, найпоширенішими з яких г сунітська та шиїтська, що відрізняються одна від одної деякими догматами і обрядами. Важливим стимулом для розвитку ідеології ісламу виявився його розкол на ці дві течії. Після оформлення 4-х богословсько-юридичних толків (мазхабів) в сунізмі і виробленні ісламського догматизму було визнано неможливим подальший розпиток теології, права, моралі, соціальних встановлень.

У наші дні у ряді країн Коран зберігає значення не тільки як історична і релігійна пам’‎ятка, але і як добуток широкого соціального змісту. В країнах, де іслам — державна релігія, з положень Корану виходить більшість правових норм, законодавство — шаріат, на Корані присягають і дають клятви, порушення яких визнається найважчим гріхом, злочином. Вивчення Корану і його тлумачень є одним із профілюючих предметів багатьох навчальних закладів у таких країнах, як Пакистан, Іран, Саудівська Аравія.







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.