нім. Ernst Theodor Amadeus Hoffmann. Klein Zaches genannt Zinnober · 1819

Короткий зміст повісті

читається за 5 хвилин, оригінал - 3,5 год.

У маленькій державі, де правив князь Деметрій, кожному жителю надавалася повна свобода в його починанні. А феї і маги вище за все ставлять тепло і свободу, так що при Деметрієві безліч фей з чарівної країни Джінністан переселилося в благословенне маленьке князівство. Однак після смерті Деметрія його спадкоємець Пафнутій задумав ввести в своїй вітчизні просвітництво. Уявлення про освіту були у нього найрадикальніші: будь-яку магію слід скасувати, феї зайняті небезпечним чарами, а найперша турбота правителя - розводити картоплю, садити акації, вирубувати ліси і прищеплювати віспу. Таке просвітництво в лічені дні засушило квітучий край, фей вислали в Джінністан (вони не надто пручалися), і залишитися в князівстві вдалося тільки феї Розабельверде, яка вмовила-таки Пафнутія дати їй місце канонісси в притулку для шляхетних дівчат.

Ця добра фея, володарка квітів, побачила одного разу на курній дорозі заснулу на узбіччі селянку Лізу. Ліза поверталася з лісу з кошиком хмизу, несучи в тому ж кошику свого потвору сина на прізвисько крихітка Цахес. У карлика огидна стареча мордочка, ніжки-прутики і павукові ручки. Пошкодувавши злобного виродка, фея довго розчісувала його заплутане волосся ... і, загадково посміхаючись, зникла. Варто було Лізі прокинутися і знову вирушити в дорогу, їй зустрівся місцевий пастор. Він чомусь захопився потворною крихіткою і, повторюючи, що хлопчик диво який хороший собою, вирішив взяти його на виховання. Ліза і рада була позбутися тягаря, не розуміючи по-справжньому, чим її потвора став привабливим для людей.

Тим часом в Керепеському університеті навчається молодий поет Бальтазар, меланхолійний студент, закоханий в дочку свого професора Моша Терпіна - веселу і чарівну Кандіду. Мош Терпін одержимий давньогерманським духом, як він його розуміє: ваговитість в поєднанні з вульгарністю, ще більш нестерпною, ніж містичний романтизм Бальтазара. Бальтазар вдається до усіх романтичних дивацтв, таких властивим поетам: зітхає, блукає на самоті, уникає студентських гулянок; Кандіда ж - втілена життя і веселості, і їй, з її юним кокетством і здоровим апетитом, дуже приємний і  кумедний студент-шанувальник.

Тим часом в зворушливий університетський заповідник, де типові бурш, типові просвітителі, типові романтики і типові патріоти уособлюють хвороби німецького духу, втручається нове обличчя: крихітка Цахес, наділений чарівним даром привертати до себе людей. Затесавшись в будинок Моша Терпіна, він абсолютно зачаровує і його, і Кандіду. Тепер його звуть Циннобер. Варто комусь в його присутності прочитати вірші або дотепно висловитися - всі присутні переконані, що це заслуга Циннобера; варто йому бридко замавкати або спіткнутися - винен неодмінно виявляється хтось із інших гостей. Всі захоплюються витонченістю і спритністю Циннобера, і лише два студенти - Бальтазар і його друг Фабіан - бачать всю потворність і злість карлика. Між тим йому вдається зайняти місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а згодом і таємного радника з особливих справ – і все це обманом, тому що Циннобер примудрявся присвоювати собі заслуги найдостойніших.

Сталося так, що в своїй кришталевої кареті з фазаном на козлах і золотим жуком на зап'ятках Керпес відвідав доктор Проспер Альпанус - маг, який мандрував інкогніто. Бальтазар відразу впізнав у ньому мага, Фабіан ж, зіпсований освітою, спочатку сумнівався; проте Альпанус довів свою могутність, показавши друзям Циннобера в магічному дзеркалі. З'ясувалося, що карлик - не чарівник і не гном, а звичайна потвора, якій допомагає якась таємна сила. Цю таємну силу Альпанус виявив легко, і фея Розабельверде поспішила нанести йому візит. Маг повідомив феї, що склав гороскоп на карлика і що Цахес-Циннобер може найближчим часом погубити не тільки Бальтазара і Кандіду, але і все князівство, де він став своєю людиною при дворі. Фея змушена погодитися і відмовити Цахесу у своєму заступництві - тим більше що чарівний гребінь, Альпанус хитро розбив.

В тому-то й справа, що після цих розчісувань в голові у карлика з'являлися три вогняні волосини. Вони наділяли його чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, всі його вади - іншим, і лише деякі бачили правду. Волоски належало вирвати і негайно спалити - і Бальтазар з друзями встиг зробити це, коли Мош Терпін вже влаштовував заручини Циннобера з Кандідою. Грім грянув; всі побачили карлика таким, яким він був. Ним грали, як м'ячем, його штовхали ногами, його викинули з дому, - в дикій люті і жаху втік він в свій розкішний палац, який подарував йому князь, а неспокій в народі зростав і зростав. Всі почули про перетворення міністра. Нещасний карлик помер, застрягши в глечику, де намагався сховатися, і у вигляді останнього благодіяння фея повернула йому після смерті вигляд красеня. Не забула вона і мати нещасного, стару селянку Лізу, на городі у Лізи виросла така чудова і солодка цибуля, що її зробили особистою доставщицею освіченого двору.

А Бальтазар з Кандіда зажили щасливо, як і належить жити поетові з красунею, яких при самому початку життя благословив маг Проспер Альпанус.