Сутність людської природи в контексті Просвітництва в «Розбійниках» Шіллера

Видатний німецький гуманіст Фрідріх Шиллер замислювався над сенсом людського життя. Він вважав, що сучасна йому людина втратила простоту, щирість у стосунках з іншими і живе не за вірою, а за розрахунком і навіть у своїх ближніх вбачає вже не друзів, а суперників. У драмі «Розбійники» показано протистояння двох братів — Карла і Франца, синів графа Моора, носіїв двох протилежних світоглядів. Шалена пристрасність персонажів, поетичність, їхньої мови, що місцями переходить у брутальність, напруженість сюжету зробили «Розбійників» зразковим надбанням «бурі й натиску».

Шиллер порушує в драмі важливі питання:

- якщо проти насильства боротися насильницькими методами, то чи не стане й сам благородний месник злочинцем? Автор вважає, що розплата неминуча для кожного, хто порушив моральний закон, незалежно від мотивів, за якими він це скоїв.

- суперечність між правом людини на протест — з одного боку, та злочинністю будь-якого насильницького протесту — з іншого. Це протиріччя трагічне, бо, на думку автора, в реальному житті воно не вирішене.

- поет мріяв про перебудову суспільства шляхом естетичного перевиховання людей. Самовиявлення убивць, за інтерпретацією Шиллера, не є дивом.