Міф, давньогрецький епос. «Іліада» та твір А. Барріко «Гомер. Іліада»: рівні співвідношень та постать автора

Ставлення до міфу в епоху античності. Платон ставився до міфів зневажливо, але вважав їх символічними та алегоричними. Арістотель визначав сутність міфу через 3 фундаментальні риси людської природи: здивування, наслідування, задоволення. Поети Александрійської школи вважали міфи науковим знанням. Неоплатоніки стверджували, що міф — це вмістилище алегорій, і те, про що говорять міфи, ніколи не існувало, але завжди існує: міф є абсолютною категорією. Основні групи міфів: космогонія (міфи про створення світу), теогонія (міфи про народження богів), антропогонія (міфи про появу людей).

«Іліада» Гомера. Підхід Гомера до дійсності, тобто майже повна відсутність індивідуальної рефлексії, його естетика — усе це просякнуте міфологічним стилем світосприйняття.

Авторська обробка міфу в «Іліаді» полягає у тому, як потрактовуються події і як їх представляє читачеві Гомер. Причини війни вказані в останній, 24-тій пісні — ретроспекція. Гомер імпліцитно протиставляє богів і людей, представляючи богів у зниженому та приземленому варіанті (висміювання Гери, яка приводить себе до ладу, щоб піти на побачення до Зевса), показує їхню мізерність, жорстокість, ницість їхніх намірів та вчинків, вони постають причинами зла.

«Іліада» Баріко. У своїй версії Баріко видалив усі повтори, які є в «Іліаді», значним чином скоротивши текст. Він виключив усі сцени, де з’являються боги. Для сучасного сприйняття, як вважає Баріко, вони є непотрібним елементом, через який постійно призупиняється оповідь і уповільнюється розвиток подій, який часом є дуже стрімким. Тепер події героїв є не «дубікатами» божественної волі, а самостійним рішенням героїв. У той самий час він додає пісню восьму із «Одісеї» із епізодами з книги Трифіодора «Захоплення Іліона» в кінці твору, щоб не залишити історію незавершеною.

Баріко позбавляється від всезнаючого автора і робить оповідь суб’єктивною. Він обирає кількох персонажів, які розповідають історію від першої особи (наприклад перший розділ від імені Хрисеїди, другий — від імені Терсіта).