Інтелектуальний роман у творчості Т. Манна

Томас Манн німецький письменник, філантроп, есеїст. Концепція людини Томаса Манна досить складна. Його завжди цікавили ірраціональні і навіть патологічні сторони людського "я". Саме тому герої його творів дещо незвичайні. Термін «інтелектуальний роман» був уперше запропонований Томасом Манном в 1924 р. Саме «інтелектуальний роман» став жанром, що вперше реалізував одну з характерних нових рис реалізму XX ст. - загострену потребу в інтерпретації життя, її осмисленні, тлумаченні, що перевищувало потребу в «розповіданні», втіленні життя в художніх образах.

«Інтелектуальному роману» у цілому властиво укрупнене, генерализованное зображення людини. Герой виступала не тільки як особистість, не тільки як соціальний тип, але як представник роду людського.

Роман «Чарівна гора» був не тільки одним з перших, але й самим певним зразком нової інтелектуальної прози. Молодий інженер Ганс Касторп приїжджає відвідати двоюрідного брата, що знаходиться в санаторії для хворих на туберкульоз, розташованому далеко від мирської суєти, високо в Альпах, десь поруч з Давосом. Головного героя заворожує панує в санаторії неспішний хід життя з щоденними ритуалами на кшталт вимірювання температури тіла і вознесіння молитви перед прийомом «поживного супу».

Ганс поперемінно тягнеться до кожного з основних персонажів, і його тритижневі канікули затягуються на сім років. Лише раптовий удар грому нагадує про те, що над Європою (мініатюрним віддзеркаленням якої є санаторій) згущуються хмари світової війни. Незважаючи на постійну близькість смерті, розмірене життя йде своєю чергою в застиглої атмосфері «прекрасної епохи»: пацієнти до хрипоти сперечаються один з одним про абстрактних поняттях, жінки і чоловіки знаходять час для флірту і навіть спіритичних сеансів.

У 1943 р. письменник розпочав роботу над романом "Доктор Фаустус", який завершив і надрукував 1947 р. Це філософський твір про духовні витоки усього відсталого й реакційного, що призвело до виникнення німецького фашизму. Для Німеччини він мав особливе значення, у ньому автор показав духовну неспроможність інтелігенції. Манн звернувся до легенди про Фауста, яку переповідали різні письменники. Головний герой - німецький композитор Адріан Леверкюн, котрий виступив носієм вад західної інтелігенції, прирік себе на сердечну спустошеність, творче безсилля і апатію.

Творчий метод, новаторство письменника - у центрі творів - людина, її життя, суперечності людського буття; - зосередження уваги на порухах людської душі, змінах, що відбували у психіці героїв; - глибокий психологізм, прихована іронія, гра інтелекту - зіставлення двох світів: філістерський (обмеженого бюргерства) та життя художника; світ духовний і світ речей; - відсутність прагнення до незвичайного, виняткового. Конкретний епізод у повсякденному житті героя змальований з підкресленим епічним спокоєм; - негативне сприйняття дійсності, її різка і відверта критика; - неквапливість і деталізованість описів, уміння передати глобальні колізії світу художніми засобами; - сполучення гостро аналітичного й іронічного начала з емоційною теплотою; - ідейно-проблематичне та тематичне розмаїття; - проникнення у людську душу, розкриття внутрішнього світу особистості, показ зародження почуттів; - широке охоплення складної німецької і європейської дійсності кінець XIX - перша половина XX ст.; - протиставлення бюргера і митця, гострий осуд "мистецтва для мистецтва" ("Смерть у Венеції"); - викриття фашизму; - повага до людської гідності, ницість суспільства, де ніхто не цінував справжні почуттів.