Зав’язка. На околиці села в бідній хаті з’являється на світ Янко. Дитина настільки слабка, що куми хрестять його негайно, впевнені у швидкій смерті. Проте Янко виживає. Він росте блідим і кволим, але з раннього дитинства виявляє дивну особливість: він чує музику там, де інші чують шум або тишу. Шелест лісу, дзижчання мух, кумкання жаб і навіть робота вил у стайні — усе складається для нього в мелодію. Його називають «музикантом» — спочатку з іронією, а потім з байдужістю до його «дивацтв».
Розвиток дії. Янко стає одержимим мрією про скрипку. Він майструє власний інструмент із гонти (дранки) та кінського волосу. Його скрипка грає тихо, «наче муха бзичить», але для хлопчика це цілий світ. Справжня драма починається, коли він бачить у панській буфетній блискучу скрипку лакея. Вона стає для нього священним Граалем. Він годинами стоїть під вікном маєтку, тремтячи від бажання хоча б потримати її в руках. Це бажання стає сильнішим за страх перед покаранням чи навіть смертю.
Кульмінація. Однієї місячної нічі Янко наважується на відчайдушний крок. Він прокрадається до маєтку, де в темряві буфетної світиться скрипка. Він не збирається її красти для продажу — він хоче лише торкнутися струн. Проте в тиші стається фатальний випадок: випадковий звук привертає увагу лакея. Янка хапають. Наступного дня війт виносить вирок — відшмагати хлопця різками. Сторож Стах виконує наказ із надмірною жорстокістю, яка стає смертельною для тендітного тіла дитини.
Розв’язка. Напівживого Янка приносять додому. Через два дні він помирає під сонячним променем, що падає на його обличчя. Його останнє питання до матері — чи дасть Бог йому в раю справжню скрипку — розриває серце. Фінальним акордом стає розмова панів, які щойно приїхали з Італії. Вони пафосно міркують про те, як важливо плекати таланти, поки тіло маленького сільського генія лежить у могилі, яку ніхто не помічає.
