Зав’язка. Серпень 1999 року. Екіпаж Другої експедиції у складі чотирьох осіб приземляється на Марсі. Капітан Вільямс виходить із ракети, сповнений гордості за людство, але перша ж зустрічна марсіанка, місіс Ті, реагує на нього з роздратуванням. Вона телепатично вловлює його думки, проте вважає їх нудним маренням і починає довгий ланцюг переадресацій землян від одного марсіанина до іншого.
Розвиток дії. Земляни проходять через справжнє бюрократичне коло: містер Ей та містер Ай ставляться до них як до надокучливих відвідувачів. Зрештою героїв замикають у залі, де їх радо вітає натовп марсіан. Хвилину земляни почуваються тріумфаторами, поки не з’ясовується, що вони — у психіатричній лікарні. На Марсі психічно хворі мають здатність проектувати свої галюцинації так реалістично, що оточуючі бачать їх як справжні. Тому справжню ракету Вільямса марсіани вважають просто «дуже якісною колективною галюцинацією».
Кульмінація. Психіатр містер Ікс погоджується оглянути «експонати» капітана. Біля ракети відбувається зіткнення двох світів: Вільямс б’є по металу, доводячи його міцність, а Ікс, відчуваючи холод і смак заліза, все одно стверджує, що це — лише проекція хворого розуму. Лікар захоплюється «геніальністю» капітана як божевільного, але виносить смертний вирок, щоб зупинити поширення цього видіння на інших мешканців планети.
Розв’язка. Містер Ікс розстрілює капітана та його супутників із пістолета, що стріляє отруєними голками. Він очікує, що зі смертю «джерела» ракета зникне. Проте тіла лежать, а корабель продовжує блищати на сонці. Збагнувши, що його теорія про галюцинації хибна, а він сам, можливо, вже не здатен відрізнити правду від марення, Ікс застрелюється. Фінал підкреслює абсурдність ситуації: марсіани розбирають ракету на металобрухт, так і не повіривши, що це був корабель з іншого світу.
