Зав’язка. Березень 2000 року. На космодромі в Огайо готується до зльоту ракета Третьої експедиції. Чоловік на ім’я Прітчард стоїть біля дротяної огорожі, намагаючись докричатися до офіцерів. Він вимагає, щоб його взяли на борт, заявляючи, що має на це повне право як уродженець Огайо та сумлінний платник податків.
Розвиток дії. Прітчард намагається переконати охоронців, що Земля приречена. Він прогнозує атомну війну «приблизно через два роки» і каже, що хоче втекти від урядового контролю, цензури та військової повинності. Охоронці лише сміються у відповідь, нагадуючи, що попередні дві експедиції зникли безвісти. Проте Прітчард вважає, що капітани Йорк і Вільямс просто не захотіли повертатися в земне пекло і тепер щасливо живуть на Марсі.
Кульмінація. Прітчард впадає у відчай. Він хапається за сітку огорожі й погрожує вибити ворота ногою, вимагаючи справедливості. Для нього ракета — це останній шанс на життя. У цей момент його хапають поліцейські. Система, яку він фінансував своїми податками, тепер використовує силу, щоб не дати йому врятуватися.
Розв’язка. Героя силоміць заштовхують у поліцейський фургон. Коли машина від’їжджає від космодрому, Прітчард притискається обличчям до заґратованого заднього вікна. Він встигає побачити лише момент запуску: ракета злітає без нього, залишаючи його в'язнем на планеті, яка, згідно з його передчуттям, незабаром перетвориться на попіл.
