Зав’язка. Квітень 2000 року. Третя експедиція землян приземляється на Марсі. Замість червоних пісків екіпаж із 16 осіб бачить затишне американське містечко Грін-Блафф (Іллінойс). Капітан Блек наказує всім залишатися на борту, підозрюючи небезпеку, проте навколо панує ідилія: цвітуть клени, грає музика, на ґанках стоять квіти герані.
Розвиток дії. Капітан разом із Гінкстоном та Ластігом виходять на розвідку. Вони зустрічають людей, які виглядають як мешканці Землі 1920-х років. Раптом астронавти починають бачити своїх померлих родичів. Ластіг зустрічає дідуся й бабусю, капітан — брата Едварда. Вся експедиція, охоплена неймовірним щастям, покидає ракету, ігноруючи загрозу. Кожен іде у свій «рідний дім» на вечерю та ночівлю.
Кульмінація. Вночі, лежачи в ліжку, Джон Блек починає мислити тверезо. Він вибудовує теорію: марсіани — телепати, які зчитали пам’ять землян і створили ілюзію міста, щоб роз’єднати екіпаж і знищити його без бою. Він розуміє, що істота поруч із ним — не брат, а вбивця. Капітан намагається вибігти з кімнати, але ілюзорний брат зупиняє його зі словами: «Куди це ти зібрався?», і вбиває його.
Розв’язка. Наступного ранку з будинків виходять 16 похоронних процесій. Марсіани у подобах мешканців міста ховають тіла землян. Під час церемонії обличчя «людей» починають танути, немов гарячий віск, оголюючи справжню марсіанську сутність. Останні звуки земної музики затихають, і Марс знову стає безлюдним для чужинців.
