Зав’язка. Лейтенант Томас Глан оселяється в мисливській хатині, відчуваючи повну єдність із північним лісом. Разом із псом Езопом він живе «панічним» життям, поки не зустрічає Едварду. Перший візит до дому консула Мака в Сірілунні стає початком його кінця: світло лісу затьмарюється хворобливою пристрастю, яка вириває Глана з природного ритму буття.
Розвиток дії. Стосунки Глана та Едварди перетворюються на низку психологічних дуелей. Едварда то дарує йому надію, то принижує його присутністю барона чи лікаря. Глан, не звиклий до фальші, реагує радикально: викидає її черевик у море під час прогулянки або прострелює собі ногу, щоб не йти на бал. Він намагається знайти спокій у лагідної Єви, але «залізні ночі» серпня приносять лише холод і усвідомлення неминучої втрати кохання.
Кульмінація. Під час відплиття барона Глан підриває скелю порохом, щоб влаштувати несамовитий салют. Ця спроба вразити Едварду обертається трагедією: каміння падає на берег і вбиває Єву, яка поралася біля човна. Глан розуміє, що став вбивцею того єдиного чистого, що мав. На прощання він вбиває свого пса Езопа і надсилає його труп Едварді — це акт остаточного вбивства власної душі.
Розв’язка. Епілог розповідає про життя Глана в Індії через кілька років (з погляду мисливця-супутника). Глан отримує листа від Едварди, яка кличе його назад, але він обирає смерть. Лейтенант професійно провокує товариша по полюванню, знущаючись із нього, поки той не вистрілює в Глана. Це свідоме самогубство людини, яка втратила свій ліс і не знайшла місця серед людей.
