Зав’язка. Майлз Голтер залишає свій дім у Флориді, посилаючись на останні слова Франсуа Рабле: «Я йду шукати Велике Можливо». Він вступає до школи Калвер-Крік, де знайомиться з Полковником та Аляскою. Початок їхньої дружби супроводжується інтелектуальними суперечками про лабіринт страждань у курильній ямі, що готує грунт для філософського конфлікту всього роману.
Розвиток дії. Життя в інтернаті наповнене підготовкою масштабних розіграшів та складними стосунками. Аляска то наближає Майлза, то відштовхує його, бо має хлопця на ім'я Джейк. Під час однієї з ночей Аляска отримує дзвінок від Джейка в річницю смерті своєї матері, про яку вона вперше забула. Охоплена жахом та істерикою, вона вимагає допомогти їй виїхати. Тверезий Майлз та п’яний Полковник допомагають їй втекти через петарди Такумі, що стає їхньою фатальною помилкою.
Кульмінація. Наступного ранку стає відомо про трагедію: Аляска врізалася в поліцейський автомобіль на трасі й загинула на місці. Книга розділяється на частину «Після». Смерть подруги перетворює життя хлопців на розслідування. Вони шукають причину: чи хотіла вона померти, чи це був нещасний випадок? Вони дізнаються, що Аляска поспішала на могилу матері з білими квітами, але її стан (алкоголь і паніка) зробив поїздку смертельною.
Розв’язка. Розуміння того, що Аляска не мала чіткого плану самогубства, а була жертвою власного «лабіринту», приносить героям полегшення. Вони влаштовують останню витівку на День промовця (Speaker Day) — виступ стриптизера, що стає актом вшанування пам'яті Аляски. Майлз пише есей про те, що лабіринт неможливо подолати, не навчившись прощати. Він прощає Аляску за те, що вона пішла, і себе за те, що відпустив її.
