Зав’язка. На півдні Франції, у країні Ок (Прованс), виникає культура куртуазності. Лицар перестає бути лише грубим воїном і стає освіченим митцем. Гійом IX Аквітанський створює перші пісні мовою ок, що стає викликом церковній латині. У замках феодалів формується кодекс «ввічливості», де вміння складати вірші на честь Дами стає обов’язковою ознакою шляхетності.
Розвиток дії. Поезія трубадурів розквітає в різноманітті жанрів. Джауфре Рюдель втілює ідею платонічного служіння, а Бернарт де Вентадорн — емоційну глибину канцони. З’являється жанр альби (пісні світанку), де таємні закохані розлучаються під спів вартового. Поети змагаються у складності форм, вигадуючи «темний стиль» (trobar clus), зрозумілий лише обраним аристократам духу. Кожна пісня стає «ліками» від грубості світу.
Кульмінація. Поезія перетворюється на зброю. Бертран де Борн своїми сірвентами втручається у війну королів, доводячи, що слово трубадура може бути небезпечнішим за меч. Лицарство досягає піку своєї культурної величі: вірність Дамі серця прирівнюється до релігійного обов’язку, а поетична майстерність (наприклад, секстина Арнаута Данієля) стає найвищим інтелектуальним досягненням епохи.
Розв’язка. Культура Провансу трагічно обривається через Альбігойські війни. Хрестовий похід проти «південних єретиків» знищує осередки меценатства. Поети розбігаються по Європі, несучи ідеї куртуазності в Італію та Німеччину. Бертран де Борн закінчує життя в монастирі, а спадщина трубадурів стає фундаментом для Данте і Петрарки, назавжди змінивши європейське ставлення до жінки та любові.
