Зав’язка. Ваніна Ваніні, найпрекрасніша принцеса Рима, нудьгує на святі. Вона випадково вистежує свого батька, який таємно відвідує замкнену кімнату. Прокравшись туди, вона знаходить пораненого П’єтро Міссіріллі, переодягненого в жінку. Для розпещеної дівчини цей контакт із небезпечним світом підпілля стає початком фатальної пристрасті: вона бачить у П’єтро не просто людину, а шлях до справжнього життя.
Розвиток дії. Кохання Ваніни стає для П’єтро тягарем, коли настає час діяти. Він їде в Романью, щоб очолити венту (осередок карбонаріїв). Ваніна їде за ним, забезпечуючи підпільників грошима та зброєю, але її мета — не свобода Італії, а контроль над П’єтро. Усвідомивши, що друзі-карбонарії займають у його серці більше місця, ніж вона, Ваніна пише донос кардиналу-легату. Вона видає всіх членів венти, сподіваючись, що арешт зробить П’єтро безпечним і залежним лише від неї.
Кульмінація. Всю венту заарештовують. П’єтро, не знаючи про зраду, але не бажаючи бути "підозріло вільним", добровільно здається владі. Ваніна робить неможливе: вона вдирається до кабінету міністра поліції і купує життя коханого. У фінальній сцені в каплиці вона зізнається: "Я виказала твою венту". Очікуване нею прощення перетворюється на жах: П’єтро вигукує "Ти зрадниця!" і кидається на неї, гримаючи кайданами. Він вимагає залишити його в його ганьбі, назавжди розриваючи стосунки.
Розв’язка. П’єтро залишається у в’язниці Сан-Леоне, обираючи мучеництво замість свободи, дарованої зрадницею. Ваніна, чий внутрішній світ зруйновано відмовою П’єтро, повертається до Рима. Вона погоджується на шлюб із принцом Лівіо Савеллі. Цей фінал — не просто весілля, а метафора духовної смерті: Ваніна стає частиною тієї самої штучної, холодної аристократії, від якої вона намагалася втекти через кохання.
