Зав’язка. На поверхні Марса фіксують дивні світлові спалахи, які астрономи помилково вважають природними процесами. Невдовзі біля Вокінга падає розжарений металевий циліндр. Місцеві жителі сприймають це як шоу, поки з апарата не з'являються щупальця. Делегація з білим прапором, до якої входив Оджилві, підходить до вирви, але марсіани застосовують тепловий промінь, миттєво перетворюючи людей на попіл.
Розвиток дії. З вирви виходять гігантські триподи — бойові машини, що рухаються швидше за потяг і мають нищівну зброю. Армія Великої Британії розгромлена: артилерія не встигає навіть прицілитися. Прибульці застосовують «чорний дим», який вбиває все живе в низинах. Оповідач відправляє дружину в Лезерхед, а сам опиняється в епіцентрі хаосу. Лондон охоплює паніка, мільйони людей тікають, а береги Темзи заростають «червоною травою» з Марса.
Кульмінація. Оповідач опиняється в пастці в підвалі зруйнованого будинку разом із Куратом. Через щілину вони бачать, як марсіани вивчають людей і буквально використовують їхню кров як пальне для своїх тіл. Коли Курат втрачає контроль і починає кричати, ризикуючи викрити їх обох, Оповідач б’є його лопатою. Непритомного священика затягує в циліндр марсіанське щупальце. Це пік психологічного напруження, де виживання стає єдиним законом.
Розв’язка. Оповідач вибирається з руїн і дістається Лондона, який став «містом мертвих». Він готується до смерті, але виявляє, що триподи стоять нерухомо, а з їхніх кабін долинає жалібне «Улла, улла!». Виявляється, марсіани загинули від земних бактерій, до яких у них не було імунітету. Природа, а не людина, знищила загарбників. Герой повертається додому, знаходить дружину, але назавжди втрачає ілюзію безпеки на Землі.
