Внутрішня боротьба головного героя і його прозріння - Відкрита книга РОМАН «ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ» - Фредерік Стендаль 1783 - 1842

Внутрішня боротьба головного героя і його прозріння

Молодий і честолюбний Жульєн Сорель прагне зробити кар’‎єру в жорстокому, ворожому суспільстві. Для досягнення цієї мети в нього немає жодних засобів і можливостей, крім лицемірства, «мистецтво» якого він змушений опановувати, аби пристосуватися до ненависного середовища. Постійно відчуваючи себе в оточенні ворогів, Жульєн пильно контролює кожний свій крок, весь час діє і говорить усупереч своїм переконанням і моральній природі. Виснажливу боротьбу із самим собою, що точиться в його свідомості, Стендаль прирівнює до «подвигів Геркулеса».

Дотримуватися обраної «тактики» героєві не лише важко, а й огидно, і це вносить у його долю внутрішній драматизм, який дедалі поглиблюється, наприкінці твору набираючи трагічного звучання. Те, що відбулося з Сорелем, набуває характеру «трагічної провини», за яку він розплачується життям. Після фатального пострілу в мадам де Реналь герой починає по- іншому дивитися на світ. Відбувається кардинальна переоцінка цінностей, і Жульєн ніби прозріває: мета, до якої він так несамовито прагнув, тепер видається йому непотрібною ілюзією, породженою палкою уявою, загостреним відчуттям приниженості простолюдина й нерозумінням дійсної природи суспільства, у якому він хотів посісти гідне місце.

Визначальною рисою Жульєна Сореля, яка вирізняє його з-поміж оточення, є те, що в боротьбу із суспільством він вступає не заради кар’‎єри і збагачення. За аналогією з персонажами бальзаківських романів цього героя нерідко визначають як кар’‎єриста, однак стимули його поведінки виразно інші, ніж у бальзаківських героїв. Стендаль не випадково назвав мотиви й вчинки Жульєна «безумством» і пишався тим, що, за всієї їхньої незвичайності, вони такими не здаються. Тут варто зауважити, що, називаючи Сореля «безумцем», письменник начебто «відтворював» точку зору розважливих обивателів, тимчасом як у його власних очах це була позитивна риса героя, споріднена з романтичним піднесенням.

Багатьма гранями свого характеру й своєї долі Жульєн Сорель вписується в ряд романтичних образів Стендаля, таких як Фабріціо дель Донго, Ферранте Палла, Лам’‎єль та інші. Ця спорідненість особливо виразно виявляється у фіналі короткого життя Жульєна. Те, що відбувається з героєм у в’‎язниці, коли він очікує вироку за скоєний в стані афекту злочин, можна кваліфікувати як повернення до самого себе, своєї людської сутності. Як уже зазначалося, Жульєн не лише звільняється від ілюзій, а й радикально переоцінює свої життєві цінності, усвідомлює непотрібність усього, до чого він так одержимо поривався. До колишніх намірів герой уже не може повернутися, але й іншого варіанта життя для нього не існує. Своєю промовою перед судом присяжних Сорель фактично виносить собі смертний вирок.