Жанр твору - Відкрита книга РОМАН «ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА» - Чарлз Дікенс 1812 – 1870

Жанр твору

Жанрова природа «Пригод Олівера Твіста» досить складна. Її своєрідність передусім визначається взаємодією двох моделей роману ХVІІІ ст.: соціально-побутового, яким він склався в англійському реалізмі середини століття, і готичного, який існував у передромантизмі й романтизмі. Вони настільки відмінні, що в англійському літературознавстві підпадають під різні термінологічні визначення - «novel» і «romance». Відомий тлумачний словник англійської мови Вебстера розкриває цю відмінність так: «У «romance» йдеться про героїчне, чудесне, таємниче й надприродне, тимчасом як «novel» розповідає тільки про достовірне». Незважаючи на вказані принципові відмінності, ці дві лінії витворюють єдність, яка відповідає світобаченню Діккенса і його письменницьким потребам на певному етапі. Можливості, закладені в цьому сплаві, письменник розвиватиме і в подальшій своїй творчості.

Кожна з названих жанрових моделей має свої традиції зображення і потрактування життя, зокрема зла в людині й суспільстві. Просвітницький соціально-побутовий роман-життєпис відповідальність за життєві негаразди волів покладати на зовнішні щодо людини чинники. Готичний роман вбачав у злі явище, закладене в самій природі речей. Значну роль у «Пригодах Олівера Твіста» відіграє й ідилічно-утопічний струмінь, про який ітиметься далі.

Соціально-побутовий пласт роману розкривається в зображенні звичаїв і побуту, у визначенні соціальних ролей персонажів і залежності їхніх поведінки й мислення від суспільного статусу тощо. Включає він і звичаєописові замальовки, виконані у стилі Гогарта, англійського художника ХVІІІ ст., якого Діккенс у передмові до роману називає чи не єдиним митцем, що зумів правдиво зобразити непривабливу дійсність (сцени смерті дружини бідняка, пригощання служників Шарлоти і Ноя у вітальні трунаря за відсутності господарів, чаювання парафіяльного сторожа містера Брембля у кімнаті місіс Корней, наглядачки притулку, суду над Олівером Твістом тощо).

Nota bene. У «Пригодах Олівера Твіста» Діккенс уперше виступає як письменник-урбаніст (у «Посмертних записках Піквікського клубу» герої мандрували переважно сільською Англією). Тут починає складатися образ Лондона, влучно схарактеризований Х. Пірсоном: «Про Лондон Діккенса думають і говорять так, ніби письменник є його творцем і ніби справжня назва міста - Діккенс-таун» . У «Пригодах Олівера Твіста» місто постає у доволі непривабливому вигляді: криві вулички, стічні канави, занедбані будинки. Однак своєрідна зрощеність Діккенса з Лондоном проривається в романі відкриттям поезії цього міста, яку письменник знаходить якраз у його неестетичності й буденності. Нерідко Лондон уподібнюється до місця дії готичних романів, і тоді напівзруйновані будівлі нагадують середньовічні руїни, лабіринти вулиць – замкові лабіринти, річковий вир - потаємні кам’‎яні колодязі, що чатують на жертву. Виразні «готичні» алюзії1 виявляє й будинок на острові Джекоба - занедбаний, оточений ровом, він постає як замок, що прихистив зло. —

Загалом «готичний» струмінь у «Пригодах Олівера Твіста» доволі потужний. Він виявляється в характерному «нічному» часопросторі, у таємниці народження головного героя й мотиві помсти, в образах «пекельних» злочинців тощо. Звісно, звернення до інструментарію готичного роману є даниною традиції зображення злочинців у тогочасній літературі, але не тільки: з його допомогою оприявнюється метафізичне2 зло. Водночас «готичний» елемент допомагає побачити «іншого», менш звичного, Діккенса, сентиментальність якого є швидше даниною смакам публіки, «вуаллю, накинутою на погляд, який усюди проникає, і без якої він би пронизував до кісток», - як писала В. Вулф, знаменита англійська романістка ХХ ст. З часом Діккенс звільнятиметься від надміру сентиментальності, що була притаманна його раннім творам, допоки такої практично не залишиться в пізній його творчості.