Нова поетика - Відкрита книга РОМАН «АННА КАРЕНІНА» - Лев Толстой 1828 – 1910

Складний комплекс морально-філософських проблем, який повністю трансформував жанр традиційного сімейного роману, набув у «Анні Кареніній» адекватного художнього втілення. Так само й психологічний аналіз, змалювання внутрішнього світу героїв, зображення характерів у їхньому розвитку й індивідуальній специфіці прибрали тут нових, своєрідних форм.

Істотним є те, що авторські думки не подаються в романі Толстого у вигляді прямих авторських суджень, а доводяться до свідомості читача суто художніми засобами, через опис враження, яке той чи інший герой справляє на оточуючих. «Об’‎єктивність» такого роду (в дусі Флобера) спричинилася навіть до нерозуміння роману першими читачами й критиками, які, не помітивши новаторських відкриттів Толстого, побачивши в романі «салонне» зображення «панських амурів», розгублено запитували: «Кому ж співчуває автор? Кого засуджує? Що хотів висловити своїм романом?»

«Якби ж я хотів сказати словами усе те, що мав на меті виразити романом, то я повинен був би написати роман такий самий, який я написав спочатку», - писав Толстой. Відповідь неможливо сформулювати в одній фразі; вона міститься в усій структурі роману, в «лабіринті зчеплень», у співвідношенні образів, мотивів, асоціацій, в узагальненому змісті епіграфа: «Мне отмщение, и Аз воздам».

Особливістю нового поетичного стилю роману «Анна Кареніна» є його розгалужений асоціативний план, який створюється системою пов’‎язаних між собою образів-метафор, «ключових» слів і мотивів. Почуття тривоги, розгубленості, відчаю, властиве роману в цілому, виражається через символічний підтекст «ключових» міфологем «плутанини», «виру», «безодні», «павутиння», які, з одного боку, виступають як лейтмотиви композиційних частин роману, а з другого - є засобом місткої психологічної характеристики персонажів або ж певного етапу їхнього життя.

У «лабіринті зчеплень» не меншу роль відіграє образ-мотив «залізниці» - символ трагічної «колії життя» Анни, який, окрім того, підтекстно виражає різноманітність важливих в авторській концепції понять: «зло» цивілізації, роз’‎єднання людей, нещастя, загибель, «тяжкий шлях», «розходження шляхів». На залізничному вокзалі відбулася перша зустріч Анни і Вронського, залізниця роз’‎єднала їхні життя назавжди.

Nota bene. Символічний шар роману «Анна Кареніна», його своєрідний метафоричний стиль склався не без впливу імпресіоністичної лірики Фета й філософської поезії Тютчева. А. Фет, з яким Толстого пов’‎язували дружні стосунки й повне взаєморозуміння, один з небагатьох оцінив роман «Анна Кареніна» як художнє відкриття, прорив у нову поетику інакомовлень, натяків, символів. Мала свої наслідки для історії створення роману й зустріч Толстого з Ф. Тютчевим, що відбулася влітку 1871 р. (до речі, на залізниці, у вагоні потяга), їхня чотиригодинна розмова про шлях цивілізації та її «згубні» впливи. У романі «Анна Кареніна» потрактування стихійної сили кохання як «фатального поєдинку» й загибелі жінки в цьому поєдинку підготовлене мотивами поезії Тютчева.