«Супротивна людському розуму і всій людській природі подія...» - Скарбниця філолога РОМАН-ЕПОПЕЯ «ВІЙНА І МИР» - Лев Толстой 1828 – 1910

«Я не знаю жодного, хто писав би про війну краще від Толстого», - сказав Е. Хемінгуей.

Концепцію історії, проблему війни і миру розглянуто Толстим у найширшому філософському діапазоні. Мир і війна ототожнюються письменником з антитезою «життя і смерть». Краса життя, повнота людських відчуттів, чарівність радості буття - мажорна нота, яка постійно звучить у романі й щоразу вступає в протиборство з тривожною, лиховісною мелодією, що уособлює ворожу навалу, руйнує гармонію життя, зазіхає на священне право людини на мир і щастя.

Толстого як мислителя завжди приваблювала ідея «вічного миру». Авторська думка про можливість «вічного миру» відчувається вже в перших розділах твору. Ця ідея вразила П’‎єра Безухова в міркуваннях абата Моріо. «Вічний мир можливий...» - поки що невпевнено говорить П’‎єр Андрію Болконському на вечорі в салоні Шерер. Теорія містичного й неминучого виникнення війн була глибоко чужою Толстому. Письменник переконливо викриває антигуманний характер війни як такої. Ось авторська «передмова» до подій 1812 р.: «12 червня сили Західної Європи перейшли кордони Росії, і почалася війна, тобто здійснилася супротивна людському розуму і всій людській природі подія». Нещадними є слова Андрія Болконського, заперечення ним тези про війну як азартну гру: «Війна не люб’‎язність, а найгидкіша справа в житті, і треба розуміти це, а не гратись у війну».

Підґрунтя «Війни і миру», центральний «нерв» сюжету - військово- історичні події 1805, 1807, 1812 рр. У творі описано три головних військово-історичних епізоди, пов’‎язаних з цими датами: бій під Шенграбеном, Аустерліцька битва, Бородінський бій. Епізодам з історії, міркуванням автора на історичні теми присвячено сто вісімдесят шість з трьохсот тридцяти трьох розділів книги. До роману-епопеї входить понад сто масових і майже п’‎ятдесят «солдатських» епізодів. «Я прагнув писати історію народу...» - пояснював Толстой. «Війна і мир» є не лише геніальним відтворенням картин російської історії, своєрідною «воїнською повістю» Нового часу, а й схвильованою розповіддю про випробування людини, нації на моральну стійкість, на життєздатність.

Зв’‎язок, «зчеплення» (характерне слово Толстого; його повторює П’‎єр Безухов) приватного й суспільного життя персонажів є важливою особливістю роману-епопеї. На дорогах історії перетинаються шляхи толстовських героїв. Вітчизняна війна 1812 р. визначила знаменні повороти в житті П’‎єра Безухова, Андрія Болконського, Наташі Ростової... Великі й малі історичні події в романі відтворюються через сприйняття головних героїв, проходять через їхні душі й серця.

Подробиці. Такий принцип зображення історичної дійсності був важливим досягненням Толстого-художника. «Кожний історичний факт необхідно пояснювати через людину», - записав Толстой у щоденнику. Ще в ранніх «Севастопольських оповіданнях» письменник відмовився від зображення війни в псевдоромантичному дусі як події «з музикою і барабанним боєм, з майоріючими знаменами і гарцюючими генералами» і показав обличчя війни «в крові, у стражданнях, у смерті». Воістину трагедійними є картини загибелі сотень людей у воєнних сутичках, під час пожежі в Смоленську, у Москві, страждання полонених, горе мирних жителів. Читацьке почуття ненависті до війни посилюється й тим, що у війні гине один з улюблених героїв Толстого - Андрій Болконський.

Кульмінація всього твору - Бородінський бій - визначальний момент у житті народу й головних героїв роману Андрія Болконського, П’‎єра Безухова, Наташі Ростової, усієї її родини.

Толстой змалював зростання патріотичного піднесення перед Бородінською битвою і ту «теплоту патріотизму», яку відчував П’‎єр Безухов у кожному російському солдатові перед боєм. Моральна поразка передує політичному краху наполеонівської армії. Цю обставину оповідач постійно підкреслює: «Моральна сила французької атакуючої армії була вичерпана... Французька навала, немов розлючений звір, який був смертельно поранений у своїм розгоні, відчувала свою загибель... Прямим наслідком Бородінської битви було безпричинна втеча Наполеона з Москви, повернення старою Смоленською дорогою, загибель п’‎ятсоттисячної навали і погибель наполеонівської Франції, на яку вперше під Бородіном була піднята рука сильнішого за духом противника».