Особливості композиції і стилю твору - КОМПОЗИЦІЯ ТА РІЗНІ РЕДАКЦІЇ ПОВІСТІ, ПОЄДНАННЯ В НІЙ ЕЛЕМЕНТІВ РЕАЛІЗМУ Й РОМАНТИЗМУ - ОНОРЕ де БАЛЬЗАК (1799-1850)

За формою повість «Гобсек» є «оповіданням в оповіданні». Це був досить типовий прийом у літературі XIX ст. та й літературі попередніх часів, наприклад знаменитий «Декамерон» Джованні Боккаччо. Для чого ж авторові знадобився адвокат Дервіль? Адже його присутність тільки заплутує хід розповіді: адвокат у приймальні віконтеси де Гранльє розповідає історію, яка змусить змінити думку про становище графа Ернеста де Ресто у вищих колах Парижа, а з назви зрозуміло, що увага читачів має бути зосереджена на лихвареві Гобсекові.

Д. Штеренберг. Ілюстрація до повісті О. де Бальзака «Гобсек». XIX ст.

За своєю природою Дервіль спостережливий, він проникає скрізь, бачить те, що причаїлося в глибинах життя. Це посередник, людина простої та ясної душі, що допомагає зрозуміти суть інших людей. Чому все ж таки між Гобсеком і читачем стоять дві особи: автор і оповідач? Так, Дервіль — один (якщо не єдиний) із тих, хто добре знає Гобсека й бере безпосередню участь у справах сім’‎ї де Ресто. Згадаймо, що Бальзак у своїх творах дає начебто подвійне зображення людини: під кутом зору суспільства і її самої.

До того ж автор твору може опинитися в позиції «всезнайки»: йому завчасно відомо про героя та його долю те, про що читач дізнається поступово, з кожною прочитаною сторінкою повісті. Зовсім іншим є сприйняття Гобсека Дервілем. Він теж пізнає старого лихваря поступово, і це більше подобається читачеві, який дізнається про деякі факти й деталі ніби «разом з Дервілем», дивиться на ситуацію та героїв очима не лише письменника, а й оповідача. Усе це створює особливу атмосферу задушевності розмови й вірогідності розповіді.

У повісті повною мірою відобразилися особливості стилю письменника, важливе місце в його творах належить описам — портрету й інтер’‎єру. Для творів Бальзака характерні великі експозиції, детально описується час дії, матеріальний і суспільний стан персонажів тощо.

Повість «Гобсек» розпочинається з описання салону де Гранльє, характеристики оповідача Дервіля, пояснень причини його присутності в домі віконтеси, оповіді адвоката про Гобсека передує детальний портрет лихваря. Здається, що перші сторінки повісті дещо аморфні, багатослівні й нединамічні. Проте в цьому є свій сенс. Неспішний перебіг розмови в салоні віконтеси, що переривається то подаванням склянки солодкої води, то тим, що Камілла йде спати, протиставляється її внутрішньому напруженому динамізму й драматизму, посилюючи ефект впливу на читача. Окрім того, тут є ще одне, тепер уже псевдопротиставлення майже до кінця повісті. Бальзак постійно акцентує увагу на контрасті між тонко вишуканою атмосферою салону де Гранльє та брудом і задушливою атмосферою брехні, що панує в сім’‎ї де Ресто. І тільки за однією-єдиною фразою ми й дізнаємося, що це псевдоопозиція. На початку повісті Дервіль рекомендує Гобсека як людину, яку в салоні де Гранльє «звичайно, не могли знати», але, як зазначалося вище, у кінці твору ми бачимо, що й там його, звичайно, могли знати дуже добре, адже пані де Гранльє, як і Гобсек, цінує матеріальні блага понад усе.

У творах Бальзака немає несподіваних сюжетних ходів, усі дії та вчинки вмотивовані. Долаючи традиції романтизму, не надаючи уваги зовнішнім ефектам, автор не відмовляється повністю від досягнень цього напряму: його герої, як і в романтиків, люди однієї пристрасті. Хоча дія в його творах динамічна й драматична, вона базується не на зовнішніх, а на внутрішніх, іноді глибоко прихованих протиріччях і контрастах, що повною мірою стосуються повісті «Гобсек».