Петро Лужин - МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ - ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881)

Світова література (рівень стандарту) 10 клас - Ю.І. Ковбасенко - Грамота 2010

Петро Лужин - МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ - ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881)

Найнеприємніший для Достоєвського образ роману — Петро Лужин. Це представник тієї «нової сили», що йшла на зміну аристократам. У провінції він заробив чималий капітал і прагматично розрахував, що в тогочасній Росії адвокатська практика дасть змогу непогано заробляти й стане перепусткою до вищих кіл суспільства: «Після тривалих міркувань і вичікувань він вирішив, нарешті, остаточно змінити кар’‎єру, щоб мати ширше коло діяльності, а разом з тим поступово перейти й у вище товариство, солодкі мрії про яке давно вже не залишали його... Одним словом, він наважився скуштувати Петербурга».

Хоча сорокап’‎ятирічний Лужин не може похвалитися доброю освітою, він служить у двох місцях і добре обмізкував, як потрапити до вищого світу. Він вирішив одружитися з розумною, освіченою, вихованою, але обов’‎язково збіднілою дворянкою, яка не зганьбить його у вишуканому товаристві, а все життя буде зобов’‎язана йому тим, що він витяг її зі злиднів. Уже кілька років він із насолодою мріяв про одруження, але все накопичував гроші й чекав: «Він із захопленням мріяв про дівчину благонравну і бідну (неодмінно бідну), дуже молоденьку, дуже гарну з себе, благородну й освічену, дуже залякану, таку, що зазнала дуже багато лиха і зовсім би перед ним схилялася, яка б усе своє життя вважала його рятівником своїм, благоговіла перед ним, корилася, дивувалась йому, і тільки йому одному. Скільки сцен, скільки солодких епізодів створив він в уяві на цю принадну й пікантну тему, спочиваючи в затишку від справ! І от мрія стількох років уже майже справджувалася: краса й освіченість Євдокії Романівни вразили його; безпорадне становище її заохотило його страшенно. Тут було навіть трохи більше того, про що він мріяв: була дівчина горда, з характером, доброчесна, вихованням і розвитком вища від нього (він відчував це), і така істота буде рабськи вдячна йому все життя за його подвиг і благоговійно схилиться перед ним, а він безмежно і повністю владарюватиме!..»

До того ж Лужин — скнара, який відправив свою наречену з матір’‎ю до Петербурга за їхній кошт, знаючи, що в них майже немає грошей. Та й у столиці зняв для них найдешевший номер. Звиклий до того, що в цьому світі все купується й продається, він навіть уявити не може, наскільки образив своєю скупістю Дуню та її матір. Отримавши відмову, він шкодує не про втрачену наречену, а про те, що зірвався такий добре продуманий план: «Цей теперішній раптовий, химерний розрив подіяв на нього, мов удар грому. Це був якийсь неподобний жарт, безглуздя! Він тільки трошечки покомизився; він навіть не встиг і висловитись, він просто пожартував, захопився, а кінчилося так серйозно».

Лужин вважав себе «новою людиною» й хотів виправдати свою брудну практику сучасними теоріями. У старій Росії з її дворянськими нормами честі й шляхетності йому не було місця. А ось у новому часі він цілком міг стати успішним адвокатом. У нього немає совісті, Лужин упевнений, що ідеї молодого покоління виникають для таких, як він.

Лужин одразу зрозумів, що треба шукати свою зручну «ідеологію» в сучасній науці, політичній економії, утилітарній філософії, які кожний застосовував як розмінну монету. «Наука каже: возлюби, у першу чергу, самого себе, — заявляє Лужин під час однієї з незліченних дискусій, — бо все на світі на особистому інтересі побудовано. Дбаючи тільки й виключно за себе, я тим самим дбаю начебто й за всіх».

Безперечно, Раскольников і Разуміхін мали рацію, коли розсудили, що в моральному сенсі вбивство через гроші й «купівля» дружини — явища одного порядку. Протягом роману Лужина виганяють звідусіль аж тричі, але він уміє вийти сухим із води. Так, викритий у зведенні наклепу на Соню Мармеладову, продираючись крізь розгнівану юрбу, він цинічно заявляє: «Зробіть ласку, не погрожуйте; запевняю вас, що нічого у вас не вийде, нічого не зробите, я не з боязких, а, навпаки, ви ж, панове, відповідатимете».

Отже, образ Лужина є ключовим у розумінні складного ставлення Достоєвського до тих змін у російському суспільстві, що відбувалися в середині XIX ст.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.