«АЛЬБАТРОС» - ШАРЛЬ БОДЛЕР (1821-1867)

Сонет «Альбатрос» належить до циклу «Сплін та ідеал». У вірші спостерігаються яскраво виражені автобіографічні мотиви. Подорожуючи майже рік південними морями та океанами, Бодлер спостерігав, як розважалися матроси:

На палубу несуть ясних висот владику.

І сумно тягне він приборкане крило,

Що втратило свою колишню міць велику,

Мов серед буйних вод поламане весло.

Переклад М. Терещенка

Ця картина збиткування над безпомічним птахом, що не міг злетіти з палуби, бо йому заважали непропорційно великі крила, що і давали альбатросу — «висот владиці», «володарю блакиті», — змогу вільно ширяти в небесній височині, долаючи великі відстані, стає у вірші алегорією стосунків поета і натовпу.

Поет нагадує альбатроса, який вільно ширяє в небесному просторі завдяки своїм велетенським крилам, проте через них же (творче окрилення) стає вразливим і безпомічним на землі, легкою здобиччю нудьгуючої, несамовитої юрби:

Поет як альбатрос — володар гроз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

Переклад Д. Павличка

Як бачимо, сонет побудований на паралелізмі (поет — альбатрос), який має вагому асоціативно-символічну аргументацію і давню традицію у всесвітньому літературному процесі. Передусім альбатрос належить до родини буревісників, а отже, не боїться бурі, шторму. А хіба справжній Поет боїться вихорів, штормів життя? Ще одне. Річ у тім, що альбатрос завдяки непропорційно великим крилам є водночас і володарем висоти, «королем блакиті» (ширяє в небі дуже довго, планеруючи завдяки розмахові крил), і безпомічним на землі (ті самі крила заважають йому ходити, роблять ходу кумедною, він стає беззахисним, легкою здобиччю ловця). Альбатрос не може злетіти з рівної поверхні, як це роблять інші птахи, а обирає для відпочинку місце на краю якогось провалля або на височенній щоглі корабля, щоб у разі потреби «впасти-злетіти». А хіба Поет, безстрашний у злеті творчої фантазії, володар висот духовності, не буває так само безпорадним «на падолі земному», у побуті, хіба не заважають йому ходити поміж ницих заздрісних людців велетенські крила таланту?

В. Сиров. Ілюстрація до поезії Ш. Бодлера