Трагедія «Гамлет» - Відродження в Англії. Шекспір. «Гамлет» - Золоті сторінки далеких епох

Зарубіжна література 10 клас (профільний рівень) - Н. М. Кадоб’янська - Сиция 2018

Трагедія «Гамлет» - Відродження в Англії. Шекспір. «Гамлет» - Золоті сторінки далеких епох

Для трагедії «Гамлет» Шекспір використав давній сюжет: узурпатор убиває шляхетного правителя й захоплює владу над країною, а син убитого має відновити справедливість, покаравши убивцю батька. Якщо спадкоємець загиблого короля впорається з цим завданням, нагородою йому стануть трон батька і гучна слава «діянь гідних».

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Шекспір спирався на легенду про Амлета, записану літописцем XIII ст. Саксоном Граматиком. У легенді розповідається про те, як король Ютландії (півострови в Данії) загинув від руки рідного брата. Убивця захопив його престол і одружився з удовою. Син убитого, принц Амлет, задумав помститися вбивці батька, але до певного часу прикидався божевільним, щоб не викликати зайвих підозр. Король-узурпатор і його прибічники спробували згубити Амлета, але їм це не вдалося. Врешті-решт Амлет переміг усіх своїх ворогів, став королем (події, описані в цьому переказі, швидше за все належать до IX ст.).

Пам'ятники Гамлету й Офелії в Гельсингьорі. Данське містечко Гельсингьор — це і є Ельсинор із «Гамлета» Шекспіра

Дія трагедії Шекспіра стосується набагато пізніших часів, ніж стародавня легенда. Суперечність між християнським ученням і земними реаліями це той новий смисл, яким наповнив драматург свій твір, у якому йдеться про моральний обов’язок і справедливість, про помсту й милосердя, про високі почуття одних і ниці вчинки інших, про визначеність людської долі, про складний вибір, що його доводиться робити в житті.

Шекспірів Гамлет християнин, а Христос учив прощати ворогів своїх. Так у чому ж полягає його обов’язок: у прощенні вбивці свого батька або в помсті? Це і є головний конфлікт трагедії.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Починається трагедія з того, що поруч із королівським палацом данських монархів — Ельсинором солдати кілька разів бачили привида, дивно схожого на нещодавно загиблого короля.

Новина доходить до принца Гамлета, і він вирішує побачити, що відбувається, на власні очі.

Після зустрічі з Привидом Гамлет сповнений сум’яття: він почув, що брат покійного короля, нинішній король Клавдій і чоловік його матері, отруїв його батька. Привид наказує синові помститися за нього.

Педро Амеріку. Видіння Гамлета. 1893 р.

Трагедія Гамлета — це трагедія пізнання людиною зла. До часу існування героя було безтурботним. Принц жив у королівській сім’ї, зігрітий любов’ю батьків. Він сам покохав, і чарівна дівчина відповіла йому взаємністю. У нього були вірні друзі. Він захоплювався науками, любив театр, писав вірші. Попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити своїм народом. Та раптово все почало руйнуватися. У розквіті сил помер батько. Не встиг Гамлет

пережити це горе, як другий удар спіткав його: мати за два місяці по смерті батька вийшла заміж за батькового брата. Принц дізнався, що новий король, чоловік його матері, пішов на злочин заради трону й жінки — убив його батька-короля.

Біди, що спіткали Гамлета, примусили його по-новому подивитися на те, що відбувається навколо. Світ, який він побачив, вжахнув принца. Його душу ятрять важкі питання: чи варте чогось людське життя? Що таке смерть? Чи можна комусь вірити? Чи існують дружба й любов? Як бути щасливим у світі, де панують брехня та зрада? Як відповідати на зло?

Поза сумнівом, убивця має бути покараний: також безсумнівно, що покарання злочинця є обов’язком сина і спадкоємця престолу.

Та чи є у Гамлета можливість покарати вбивцю батька законним шляхом? Клавдій — король, носій влади і гарант справедливості в країні. До якого суду може звернутися син убитого короля? Сама доля штовхає Гамлета на шлях помсти, неприйнятної для християнина. Філософське питання вибору й свободи волі пронизує всю трагедію.

У Гамлета дуже важко на душі, рідна земля йому здається «пустельним місцем», а повітря - «каламутним і чумним скупченням парів» (тут і далі переклад Леоніда Гребінки).

У своєму знаменитому монолозі «Бути чи не бути?» Гамлет перелічує біди тогочасного суспільства: «властей сваволю», «тяганину суду», «гніт можновладця, гордія зневаги». А найгірша, на погляд Гамлета, його рідна країна, де він народився й живе. Він називає Данію «тюрмою з безліччю затворів, темниць і підземель». Данське королівство постає в трагедії як символ недосконалості світу й людей.

Джон Вотерхаус. Офелія. 1889 р.

Бенджамін Вест. Офелія і Лаерт. 1792 р.

У трагедії Шекспіра ми відчуваємо дію фатуму. Гамлет приречений, як і всі, кого він любить або ненавидить. Він зовсім не хотів убивати Полонія, батька Офелії. Ще менше Гамлет хотів заподіяти зло самій Офелії, проте мимовільне вбивство Полонія стало причиною безумства, а потім і смерті дівчини.

Величний і трагічний фінал «Гамлета» Шекспіра можна трактувати як тріумф справедливості. Випадково випила отруєного вина королева, винна в тому, що несвідомо зв’язала життя з убивцею. Помирає від удару рапіри Гамлета Лаерт, який отруїв рапіру для поєдинку. Гамлет нарешті розраховується з підступним королем Клавдієм за смерть батька. Проте й сам Гамлет гине. Можливо, його наздоганяє кара за ненавмисне вбивство Полонія та загибель Офелії? Сповнена глибоких філософських і моральних проблем, трагедія порушує складні питання, проте не дає однозначних відповідей.

Давно було помічено різноманітну тональність трагедій Шекспіра, суміш трагічного з комічним. Зазвичай у його творах носіями комічного є персонажі низького звання і блазні. У «Гамлеті» немає такого блазня. Щоправда, тут є комічні фігури: могильників на початку твору, Озріка і другого дворянина на початку п’ятої дії. Іноді комічний і Полоній. У «Гамлеті» Шекспір будує дію так, щоб трагічна напруга змінялася сценами спокійними й глузливими. Те, що серйозне межує зі смішним, трагічне — з комічним, піднесене — з повсякденним, створює враження справжньої життєвості твору.







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.