Ернст Теодор Амадей Гофман (1776-1822) - Романтизм у Німеччині - Проза й поезія ХІХ ст.

Німецький письменник, композитор, художник Ернст Теодор Амадей Гофман яскравий представник гротескної течії романтизму. Притаманний романтизму синтез різних видів мистецтва з особливою силою проявився в романах, новелах і казках Гофмана. Примхливий художній світ його творів сповнений музики, провідну роль у ньому відведено фантазії, головні герої - музиканти, поети, художники.

Гофман народився 24 січня 1776 року в місті Кенігсберзі. Батьки назвали його Ернст Теодор Вільгельм. Уже дорослим він замінив своє третє ім’я на Амадей на честь свого кумира — композитора Моцарта.

Коли Ернстові виповнилося три роки, сім’я розпалася. Хлопчик з матір’ю переїхав до будинку бабусі. Тут усі грали на музичних інструментах, і тому Ернст змалку полюбив музику — захоплення всього подальшого життя. Неабиякий хист хлопчик виявив і до малювання.

Із шести років Гофман навчався в міській школі Кенігсберга і паралельно відвідував уроки музики та уроки малювання. У дванадцять він уже вільно імпровізував на клавірі, органі, грав на скрипці, вивчав теорію музики, залюбки складав вірші, оповідання, казки.

Попри здібності до музики й малювання Гофман змушений був обрати професію за сімейною традицією стати юристом. З 1792 року він вивчав право в Кенігсберзькому університеті «Альбертіна», найкращому навчальному закладі Пруссії. Серед професорів університету був відомий філософ Іммануїл Кант, однак юний Гофман дозволяв собі прогулювати лекції метра й підсміюватися з його шанувальників.

Ернст Теодор Амадей Гофман

Псевдонім Гофмана як композитора — Йоганн Крейслер.

Вулиця Французька в Кенігсберзі (перша половина XX ст.). В одному з цих будинків народився Гофман

У студентські роки Гофман захоплювався творами Руссо, Свіфта, Гете, Шиллера, брав уроки живопису та уроки гри на фортепіано й музичної теорії. Рідним будинком для нього став не університет, а театр, де він уперше почув оперу Моцарта «Дон Жуан», на слух вивчив її напам’ять і виконував на фортепіано.

У 1800 році Гофман успішно закінчив курс юридичних наук в університеті, покинув Кенігсберг і поїхав до Берліна. У столиці він працював у суді, а у вільний час займався музикою і малюванням. У Берліні вирувало життя: тут були театри, шуміли багатолюдні салони, у яких бурхливо обговорювали події французької революції, сперечалися про мистецтво. Таке життя подобалося Гофману, та після іспиту на чин асесора він отримав направлення до Польщі, частина якої входила на той час до Прусської імперії. Ернст переїхав до Познані, де зустрів чарівну польку Михалину Рорер-Тищинську, з нею повінчався.

У Варшаві, куди Гофмана перевели в чині державного радника в 1804 році, він наблизився до світу мистецтва, що так його вабив.

Із «музичного дилетанта» Гофман у Варшаві перетворився на помітну постать у музичному світі та здобув визнання публіки.

У 1806 році війська Наполеона зайняли Варшаву, і Гофман втратив службу через розпуск прусських державних установ. Він переїхав до Берліна, але в розореній Наполеоном Пруссії нікому не був потрібний ні як юрист, ні як музикант або художник.

У 1808 році доля зглянулась над Гофманом: його запросили у Бамберг капельмейстером диригентом театрального хору та оркестру. Він також писав музику для вистав міського театру, розписував його стіни.

Кенігсберзький університет, у якому навчався Гофман

Кенігсберзький університет «Альбертіна», або Крулевецька академія, — найстаріший університет Пруссії, який був відкритий у 1544 р., — другий після університету у Франкфурті- на-Одері (1506) вищий навчальний заклад Пруссії.

Музику Гофман вважав найромантичнішим мистецтвом, що передає потяг людини до прекрасного. Усіх людей він ділив на дві нерівні частини: музиканти і немузиканти. Музиканти — це ентузіасти, немузиканти — філістери, Філістер — німецькою мовою означає «обиватель», тобто звичайна людина, яка хоче домашнього затишку, смачної їжі, спокою, душевного й тілесного комфорту.

Ентузіаста хвилює краса, він знаходить справжнє щастя у творчості. Лише матеріального благополуччя йому замало, духовне він цінує більше за матеріальне. Ентузіаст убачає красу скрізь: у веселці, грозі, у зливі й снігопаді, він чує музику світу, що оточує.

Перша новела Гофмана була присвячена Крістофу Глюку, уславленому німецькому композитору XVIII століття.

Літературне життя Ернста Теодора Амадея Гофмана почалося в 36 років. 15 лютого 1809 року була надрукована його новела «Кавалер Глюк», герой якої музикант розмірковує про місце музики в житті людини.

З 1812 року Гофман майже цілком віддається літературі. У 1814 році він видав тритомну збірку новел і повістей «Фантазії в манері Калло», яку німецька публіка зустріла із захватом. Центральна тема збірки — доля художника й місце мистецтва в сучасному світі. Гофман сатирично змальовує в новелах загрузле в корисливих і буденних справах дворянське та буржуазне суспільство, у якому люди мистецтва приречені на самотність і страждання.

Найвизначнішим твором збірки стала повість-казка «Золотий гарнець», яка мала надзвичайний успіх, а сам Гофман називав її своїм найулюбленішим твором.

У 1816 році Гофман отримав у Берліні посаду радника юстиції, що забезпечило йому сталий прибуток і дало змогу кожну вільну хвилину присвячувати мистецтву.

Жак Калло — французький гравер XVII століття, у творах якого життєва конкретність тонко помічених гострохарактерних деталей поєднувалася з гротескною виразністю образу й фантастичними елементами.