Поезія «чистого мистецтва» в Росії - Проза й поезія ХІХ ст.

Зарубіжна література 10 клас (профільний рівень) - Н. М. Кадоб’янська - Сиция 2018

Поезія «чистого мистецтва» в Росії - Проза й поезія ХІХ ст.

У європейських і американській літературах середини XIX ст. лірична поезія залишалася переважно романтичною. У російській поезії розвинулася реалістична течія, представлена «поетом-громадянином» Миколою Некрасовим і його школою.

Діаметрально протилежним позиції Некрасова був погляд на творчість прибічника «чистого мистецтва» Афанасія Фета

Некрасов Микола Олексійович (1821-1877) — російський поет, письменник і публіцист, революційний демократ.

Теорія літератури

«Мистецтво для мистецтва», «чисте мистецтво» (фр. I'Artpourl’Art) естетична доктрина, що утверджує самоцільність художньої творчості, незалежність мистецтва від суспільного життя. Як художній напрям «мистецтво для мистецтва» зародилося у французькій літературі середини XIX ст. Естетичні концепції «чистого мистецтва» набули значного поширення у творчості послідовників романтизму.

Філософською основою теорії «мистецтва для мистецтва» було вчення Іммануїла Канта про «незацікавлену естетичну насолоду», про чисту форму мистецтва, а також Фрідріха Вільгельма Шеллінга про «абсолютно вільну творчість». Ідеї «мистецтва для мистецтва» найповніше виявилися в поезії і творчих маніфестах французьких поетів Теофіля Готьє, Поля Верлена та інших.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У середині XIX ст. теорія «чистого мистецтва» («мистецтва для мистецтва»), відома ще від античних часів, набула «нового дихання». У Франції її прихильники — поети Шарль Леконт де Ліль, Теофіль Готьє, Жозе Марія де Ередіа, Теодор де Банвіль — об’єдналися у групу «Парнас» і надрукували три збірки «Сучасний Парнас» (1866, 1871 і 1876 рр.).

Сама назва угруповання свідчить про небажання його учасників порушувати соціальні проблеми, притаманні реалізму. Адже в давньогрецькій міфології Парнас — це гора, де перебували Аполлон і Музи, які служили лише високому мистецтву.

Парнасці ретельно «шліфували» кожен рядок, кожне слово своїх творів, а також використовували культурні надбання попередніх епох і особливо захоплювалися ремінісценціями. Художня досконалість творів, прагнення відкривати нові поетичні обрії перетворили творчість парнасців на визначне художнє явище.

Ремінісценція (від лат. reminiscentia — спогад) — риси, що викликають спогади про інший твір мистецтва.

Поняття «чисте мистецтво» це «чисте» у значенні досконалого, ідеального, абсолютно художнього, духовно наповненого. Позиція прихильників «чистого мистецтва» полягала не в тому, щоб відірвати мистецтво від реальності, а в тому, щоб захистити його творчі принципи, поетичну своєрідність і чистоту ідеалів. Вони прагнули не до ізоляції від суспільного життя, бо це неможливо, а до творчої свободи в ім’я утвердження досконалого ідеалу мистецтва, незалежного від дріб’язкових потреб і політичних пристрастей.

Російська література 50-60-х років XIX ст. налічує кілька відомих і нині поетів, що складають плеяду жерців «чистого мистецтва», зокрема Федір Тютчев та Афанасій Фет.

Основні теми поезії «чистого мистецтва»






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.