Волт Вітмен (1819-1892) - Розвиток романтизму в США - Проза й поезія ХІХ ст.

Волт Вітмен американський поет і журналіст. Критики одностайні у думці, що в Америці важко знайти письменника, такого щирого й серйозного у пошуках життєвих цінностей, як Волт Вітмен. Джерело й пафос усієї його поезії можна висловити у словах: «Що є людина? І що — я? І що — ти?».

Волт Вітмен народився 31 травня 1819 року у фермерській родині в селі на Лонг-Айленді.

Майбутній поет рано пізнав життя простих людей нелегке, але щедре й людяне, і полюбив його назавжди. Кілька років Вітмен провчився в бруклінській школі, потім став учнем друкаря.

У цей же час він опублікував свої перші вірші. З вісімнадцяти років юнак працював сільським учителем, секретарем у місцевому політичному дискусійному клубі, потім редактором, а також єдиним репортером і набірником власної газети «Лонг-Айлендер». До 22 років Вітмен перепробував ще низку професій — політика, лектора, оратора.

З 1846 по 1852 рік Волт Вітмен працював у різних бруклінських газетах, де писав статті на злободенні теми. Зокрема, він рішуче й гнівно виступав проти грабіжницької Мексиканської війни (1846-1848). Весь цей час Вітмен активно займався самоосвітою. Він цікавився давніми цивілізаціями, міфологією й релігією, часто відвідував нью-йоркський Єгипетський музей, багато читав з історії, етнографії.

Творчість Вітмена, яка стала віхою в розвитку американської поезії XIX ст., по-своєму відгукнулась на американський романтизм. Адже поет виступив в епоху, коли романтизм занепадав, а естетика його застаріла. Ідеалом для Вітмена була сама дійсність. Він прагнув виразити її такою, якою вона постала перед поетом і людиною.

Ідеалом краси для митця був простий життєвий факт, який він оспівував у своїх творах.

Хоч Вітмен і полемізував із романтизмом у віршах і в газетних виступах, та в душі він залишався романтиком. Незважаючи на всі заперечення «романтичного» в поезії, риси романтизму відчутні в його творчості. Проте його полеміка оновила американську поезію, навчила її нових способів вираження.

Томас Вілмер Дьюїнг. Волт Вітмен. 1875 р.

Сьогодні Вітмен — один із найвпливовіших американських поетів, якого часто називають батьком верлібру.

Мігель Тіо. Молодий Волт Вітмен. 2004 р.

У своїх творах Вітмен прагнув показати людину в єдності матеріального й духовного, природного й соціального:

Я поет Тіла, і я поет — Душі.

Зі мною всі насолоди раю і всі муки пекла зі мною.

Поет відчував себе в єдності з усім людством у часі і просторі:

Крізь мене йде так багато голосів німотних,

Голоси нескінченних поколінь в’язнів, рабів,

Голоси хворих і зневірених, і злодіїв, і карликів,

В усіх людях я бачу себе, не більше й ні на ячмінне зернятко менше.

Переклад Леся Герасимчука

У 1850 році Вітмен опублікував вірш «Європа», реквієм загиблим революціонерам 1848 року. Цей вірш, який провістив появу видатного поета епохи, засвідчив тверду віру Вітмена у всесвітнє торжество свободи.

Знаменним для Вітмена був 1855 рік — вийшла друком його збірка «Листя трави», яка зробила поета всесвітньо відомим.

Проте перше видання збірки «Листя трави» не справило на сучасників поета позитивного враження. Книгу зустріли гучною лайкою, її називали «сумішшю пишномовності, самохвальства, нісенітниці». Письменники, яким Вітмен надсилав збірку в дарунок, повертали її з гнівними записками, один навіть кинув книжку у вогонь.

Єдиною людиною, котра вірила у щасливу долю книги, був її знеславлений автор. І все ж, хоча Вітмену доводилося терпіти матеріальні нестатки й негативне ставлення критики, його ім’я поступово набувало популярності. У різних кінцях Америки почали з’являтися поодинокі прихильники «Листя трави».

Під час громадянської війни в Америці (1861-1865 рр.) Вітмен займався громадською діяльністю: безкоштовно працював санітаром у тилових шпиталях у Вашингтоні, де доглядав поранених. В одному зі шпиталів він необережно заніс у руку інфекцію. Запалення невдовзі минуло, але цей випадок згубно вплинув на його здоров’я.

У ці роки поет написав вірші «1861 рік», «Рік озброєний, рік боротьби», «Бий, бий, барабане», «Вертайся з поля, тату», які увійшли до циклу «Під барабанний гуркіт».

Вершиною творчості Волта Вітмена цих років стала поема-реквієм пам’яті президента Авраама Лінкольна, який загинув від руки вбивці «Коли бузок розцвів торік у моєму дворі» (1865).

Сам поет був упевнений, що його твори зрозуміє і прийме простий народ. Він жалкував, що свого часу не проїхав по всій країні: «Якби я пішов безпосередньо в народ, читав би мої вірші перед натовпами, поплескав би по плечу Тома, Діка і Гаррі й не чекав би, поки мене інтерпретують, я б відразу завоював свою аудиторію».

Теорія літератури

Поема (від грецького слова, що означає «твір», «творіння») — ліро- епічний віршований твір, у якому зображені значні події та яскраві характери. Жанрові різновиди поеми: ліро-епічна, лірична, епічна, сатирична, героїчна, дидактична, бурлескна, драматична тощо. Виникла поема на основі давніх і середньовічних пісень, сказань, епопей, що уславлювали визначні історичні події.

Справжня слава прийшла до поета з Англії, де його визнали тонкі поціновувані мистецтва. У 1870 році там була надрукована книга Енн Гілкрайст «Жінка міркує про Болта Вітмена».

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Енн Гілкрайст була вдовою відомого англійського літературознавця, сама писала книги. Збірка «Листя трави» Волта Вітмена вразила її до глибини душі. Енн написала поетові, вони почали листуватися. У 1876 році Енн приїхала до Сполучених Штатів, щоб зустрітися з Вітменом. Вони стали друзями. Упродовж двох років Гілкрайст із дітьми жила у Філадельфії. Волт Вітмен часто відвідував їх. Коли вона пішла з життя, поет оплакав її у вірші, який починається рядком: «Мій шляхетний друже, чарівна жінко, мій люб’язний учений...»

Будинок Волта Вітмена у Кемдені

У творах поета 70-80-х років переважає соціальне і критичне начало. У книзі публіцистики «Демократична далечінь» (1871) він відкрито заявив, що «демократія Нового Світу... зазнала банкрутства».

Важливим елементом поезії пізнього Вітмена став урбанізм. Наприклад, вірш «На бруклінському паромі» абсолютно нове за образністю і мовою урбаністичної лірики явище, що стало одним із найпотужніших джерел для реалістичної поезії XX століття.

У важкі повоєнні роки доля завдавала Вітмену удар за ударом: він потерпав від злиднів, утратив матір і брата. У 1873 році його паралізувало. Друзі доглядали за ним. Англійці зібрали для нього невеликий капітал, достатній для безбідного існування.

Урбанізм (від лат. urbs — місто) — відображення в літературі (в її тематиці, образах, стилі) великого міста з високорозвиненою технікою та індустрією, міського побуту, особливостей психіки, породжених міським укладом. Із літератури витіснялися замки, садиби, природа. Об'єктами опису ставали машина, фабрика, залізниця, натовп, людська маса як єдине ціле.

Хворий, без надій на майбутнє, поет наперекір усьому залишався життєрадісним і світлим. Старість і хвороба не здолали його оптимізму. Незважаючи на всі випробування, він зберіг любов до життя і людей, а також віру в торжество добра і справедливості.

Свій останній цикл віршів «Прощай, моя фантазіє!» Вітмен створив у 1891 році. Тоді ж поет устиг внести зміни в останнє прижиттєве видання книги «Листя трави».

Лише через півстоліття слава Вітмена вийшла далеко за межі невеликих літературних гуртків і поширилась у широких колах шанувальників як в Америці, так і в усьому світі.

Джон Вайт Александер. Волт Вітмен на схилі літ. 1889 р.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Визначте риси трансценденталізму у творчості Вітмена.

2. Розкажіть, коли Волт Вітмен увійшов у літературне життя Америки.

3. Поміркуйте, чому сучасники не сприйняли творчості Вітмена.

4. Пригадайте, як сприйняли творчість Вітмена в Англії. Ким стала для поета англійська письменниця Енн Гілкрайст?

5. Розкрийте, які риси особистості митця проявились під час громадянської війни та в останні роки життя.

6. Проаналізуйте, чи справдилась віра Вітмена в те, що прийде час і простий народ його зрозуміє.