Стендаль (1783-1842) - Стендаль. «Червоне і чорне» - Роман як жанр літератури

Марі Анрі Бейль народився 1783 року в Греноблі, у родині адвоката. Його батько та дід, лікар і громадський діяч, захоплювалися ідеями Просвітництва й були шанувальниками Вольтера, Дідро, Руссо.

Читання праць філософів-просвітників, які були в дідовій бібліотеці, а також сильні враження дитячих років, пов’язані з Великою французькою революцією, вплинули на формування світогляду майбутнього письменника.

Стендаль — назва німецького міста, у якому народився відомий німецький мистецтвознавець XVIII століття Йоганн Вінкельман, духовний син доби Просвітництва.

У 1797 році Анрі Бейль вступив у Греноблі до Центральної школи. Тут юнак захопився математикою. Після закінчення курсу його відправили до Парижа в Політехнічну школу, де готували військових інженерів та артилерійських офіцерів. Однак до школи він так і не вступив.

Анрі прибув до Парижа через кілька днів після перевороту 18 брюмера, коли молодий генерал Бонапарт захопив владу й оголосив себе першим консулом.

У Парижі Бейлем опікувався син батькового двоюрідного брата П’єр Дарю, який відігравав не останню роль у роки Консульства, а потім і наполеонівської імперії.

П’єр Дарю влаштував родича до супроводу імператора, який їхав до Італії. Італія зачарувала Бейля, особливо Мілан, куди вступила французька армія.

Прихильність до революційних ідеалів Стендаль зберіг на все життя. Жоден із французьких письменників XIX століття не відстоював ці ідеали з такою пристрастю і сміливістю.

Анрі Бейль у парадній військовій формі

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Цей епізод біографії мав велике значення для подальшої творчості письменника, бо саме тоді були започатковані дві наскрізні її теми.

До постаті Наполеона Стендаль неодноразово звертався в різних художніх творах, а народ, природа та мистецтво Італії стали для нього своєрідним ідеалом.

Військова кар’єра не захопила Анрі. В армії Наполеона він прослужив понад два роки, а потім подав у відставку й повернувся до Парижа з таємним наміром стати письменником. Майже три роки майбутній письменник прожив у Парижі, наполегливо вивчаючи філософію, літературу, англійську мову. Власне, тільки тут він отримав справжню освіту.

У червні 1807 року декретом, підписаним Наполеоном, Анрі Бейля призначили помічником військового комісара. Наступні сім років він слідував за арміями Наполеона різними країнами Європи.

У 1814 році Бейль був у Парижі, коли місто захопили російські війська. Після розгрому наполеонівської армії він, ще молода людина (йому виповнилося 32 роки), опинився у відставці. Бейль виїхав до Італії, що перебувала тоді під австрійським гнітом. Його пенсія давала йому змогу проіснувати в Мілані, але була замала для життя в Парижі.

Майбутній письменник брав участь у поході Наполеона на Росію в 1812 році, бачив пожежу Москви, був у Смоленську, Мотилеві, зазнав жахів зимового відступу, коли тікав разом із залишками війська до Франції.

Гайдн і Моцарт — композитори другої половини XVIII — першої чверті XIX ст._; Метастазів — поет і драматург, на твори якого вони писали музику.

Обкладинка книжки Стендаля «Рим, Неаполь і Флоренція»

В Італії він надрукував свій перший твір - три біографії: «Життєпис Гайдна, Моцарта і Метастазів» (1814).

Стендаль захопився італійським романтизмом, тісно пов’язаним з італійським національно-визвольним рухом. Це відобразилося в його наступних книгах — «Історія живопису в Італії» та «Рим, Неаполь і Флоренція» (1817).

Саме в 1817 році, коли йому було 34, Анрі Бейль став підписувати свої твори псевдонімом Стендаль.

З 1820 року почалося переслідування італійських карбонаріїв. Деяких знайомих Стендаля було заарештовано й кинуто до в’язниці. У Мілані панував терор. Стендаль вирішив повернутися до Парижа. У червні 1821 року письменник прибув на батьківщину й відразу опинився у вирі бурхливої політичної та літературної боротьби.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У цей час у Франції знову посилилася реакція. Віддані королю міністри проводили заходи, що глибоко обурювали лібералів. У 1827 році, після виборів, на яких більшість отримали ліберали, консервативний уряд пішов у відставку. Та король Карл X вирішив шляхом державного перевороту повністю відновити абсолютизм. Унаслідок цього в Парижі спалахнула революція, що скинула стару монархію за три дні.

Життя в Парижі було дорогим, і Стендаль мусив заради заробітку писати статті для французьких та англійських журналів. Він ледве знаходив час для того, щоб займатися творчістю.

Перша книга, яку письменник опублікував після повернення на батьківщину, психологічний трактат «Про любов» (1822).

Свій перший роман «Армане» Стендаль закінчив у 1827 році. А в 1829-му письменник почав писати роман «Червоне і чорне», який уславив його ім’я. Роман вийшов друком у листопаді 1830 року з датою «1831».

28 червня 1830 року, у день Липневої революції, Стендаль із захватом побачив на вулицях Парижа триколірний прапор. В історії Франції настала нова доба: до влади пришла крупна фінансова буржуазія. Стендаль отримав посаду консула Франції в Італії, спершу в Трієсті, а потім у Чівіта-Векк’ї, морському порту поблизу Рима. Більшу частину року він проводив у Римі й часто навідувався до Парижа.

У 1818 році митець пристрасно закохався в Матильду Вісконтіні Дембовскі, міланську красуню, яка розійшлася з чоловіком-поляком і спрямувала всю свою активність на італійську політику, та вона не відповіла йому взаємністю. Матильда померла у віці тридцяти п'яти років. Письменник із тугою згадував про неї все життя.

Жан Віктор Шнец. На барикаді. 1833 р.

У 1840-ві роки Стендаль почав писати мемуари «Спогади егоїста», автобіографію «Життя Анрі Брюлара», написав кілька глав роману «Люсьен Левен», який залишився незавершеним. Упродовж тривалої відпустки в Парижі Стендаль надрукував «Записки туриста» — книгу про свої подорожі Францією, а за рік вийшов друком другий знаменитий роман письменника — «Пармський монастир», у якому знайшло втілення його знання Італії (1839). Це був останній надрукований ним твір.

Недописаний роман, над яким Стендаль працював останні роки життя, «Лам’єль», був виданий за багато років після його смерті.

У 1841 році зі Стендалем стався перший апоплексичний удар. Йому дали відпустку, і він поїхав до Парижа. У березні 1842 року письменникові просто на вулиці стало зле, і за кілька годин він помер.

Постер фільму «Пармський монастир». Італія-Франція. 2012 р.

У заповіті Стендаль попросив написати на його могильній плиті італійською мовою: Арріго Бейль, міланець. Жив. Писав. Любив.