Густав Флобер (1821 - 1880) - Густав Флобер. «Пані Боварі» - Роман як жанр літератури

Реалізм Флобера можна назвати якісно новим явищем. У творчості Флобера започатковано нові тенденції, які набудуть розвитку в літературі наступних епох, і це робить його однією з центральних постатей європейського літературного процесу другої половини XIX століття.

Народився Густав Флобер 12 грудня 1821 року в Руані, у родині лікаря-хірурга. Його батьки були людьми далекими від літератури й мистецтва, проте у хлопчика рано пробудилися літературні нахили.

Уже в дев’яти-десятилітньому віці він писав сценки-жарти, задумував романи та історичні твори, про що повідомляв друзям і записував у щоденнику. Найбільшими літературними авторитетами для Флобера були Вільям Шекспір і Оноре де Бальзак.

Навчався Флобер у Руанському ліцеї, який закінчив у 1939 році. Після ліцею Флобер вступив на правовий факультет Паризького університету, але навчання його не зацікавило. У 1844 році він залишив університет і поселився в Круассе поблизу Руана, де його батько придбав садибу на березі Сени. Тут Флобер прожив до самої смерті, зрідка вибираючись у подорожі або до Парижа.

«Я, як то кажуть, ведмідь, живу монахом», - писав Флобер про свій спосіб життя. Окрім своєрідного характеру письменника, для такого усамітненого способу життя була серйозна причина — Густав хворів на епілепсію. Тому він жив із матір’ю і дав собі слово не одружуватися.

У 1846 році Флобер познайомився з хазяйкою літературного салону поетесою Луїзою Коле. Серед прихильників «богині романтиків» Луїзи були поети де Мюссе, де Віньї, письменник Дюма-батько. Проте вибрала вона серед усіх знаменитостей саме Флобера. Флобер вирішив, що Луїза не повинна з’являтися в Круассе, доки там живе його матір. Нечисленні зустрічі зумовили цікаве листування.

Густав Флобер

Луїза Коле

Листи Флобера до Луїзи Коле (близько 300) — дорогоцінна частина епістолярного спадку письменника.

Саме Флоберу належить знаменитий вислів «башта зі слонової кістки», що став своєрідним символом самотнього життя художника, цілком присвяченого творчості без надії на розуміння з боку публіки й критики.

За життя Флобер здійснив дві подорожі: у 1849-1851 роках він подорожував Близьким Сходом, відвідав Сирію, Палестину та Єгипет, а в 1859 році побував у Північній Африці, на руїнах Карфагена (у зв’язку з роботою над історичним романом «Саламбо»).

Невелика рента, яку залишив йому батько, давала Флоберу змогу віддаватись літературній творчості, не турбуючись про необхідність заробітку.

У ранній період творчості Флобер був у полоні «несамовитого романтизму». Молодий письменник цікавився історичною тематикою, образами виняткових героїв. Він писав твори, назви яких свідчать самі за себе: «Танок смерті», «Мрії в пеклі», «Нотатки безумця».

У другій половині 40-х років Флобер поступово переходить на принципово інші естетико-художні позиції позиції реалізму. У вересні 1851 року письменник розпочав роботу над романом «Пані Боварі», твором про провінційне життя сучасної йому Франції, який ознаменував новий етап не тільки його творчої біографії, а й розвитку французької літератури.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Флобер, який захоплювався Бальзаком і болісно переживав його смерть, сприйняв бальзаківський заклик «збагнути епоху» як заповіт, залишений новому поколінню письменників-реалістів. Він знайшов відповідь, як досягти правди в художньому творі: письменник-реаліст має створювати художній світ, спираючись на дійсність, яка його оточує. Цю провінційну дійсність, у якій він давно й остаточно розчарувався, Флобер влучно назвав світом «кольору плісняви». Сама епоха, за якої письменник жив і творив, перетворювала романтика на реаліста і навіть натураліста.

До змалювання буржуазної провінції вже зверталися письменники- реалісти: Бальзак у серії «етюдів провінційного життя» в «Людській комедії», Стендаль у романі «Червоне і чорне». Але Флобер робить це по-іншому, у його романі «Пані Боварі» знаходять завершене втілення характерні принципи реалізму другої половини XIX століття.

Теорія літератури

Реалізм першої половини XIX століття розвивався водночас із романтизмом і в постійному взаємозв’язку та взаємодії з ним. У французькій літературі це стосувалося Стендаля й Бальзака, у творчості яких поєднуються реалістичні та романтичні елементи. У другій половині XIX століття розгортається відмежування реалізму від романтизму, письменники-реалісти свідомо відмовляються від романтичних фантазій і перебільшень. Саме в цей час стає панівним реалістичний принцип «зображення життя у формах самого життя», зі збереженням реальних масштабів зображуваної дійсності.

«Несамовита романтика» — течія пізнього французького романтизму, що поширилася в 20-30-ті роки XIX ст., в основі якої — неприйняття буржуазного суспільства з його вульгарним добробутом, протест проти «оптимістичного світогляду», підтримуваного офіційними колами.

Творчість Флобера стала новим етапом французького реалізму, естетика якого потребувала точного відображення дійсності, правди в усьому до найменших деталей.

Флобер перший із реалістів другої половини XIX ст. відмовився від поділу героїв на «носіїв добра» і «носіїв зла». Як і реальні люди, його персонажі поєднують позитивні й негативні риси в складному переплетінні, він досконало володіє мистецтвом світлотіні у змалюванні людських характерів і психології.

У 1858 році Флобер здійснив подорож до Карфагена, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман було закінчено у 1862 році після чотирьох років роботи. Наступна робота «Виховання почуттів» спроба автора змалювати власну юність тривала сім років. Зокрема, у романі описано європейські революційні події 1848 року. «Виховання почуттів» — останній роман письменника, виданий 1869 року.

Європейські події 1848- 1849 рр. (відомі під назвою «Весна націй») — найбільш масштабна в історії Європи хвиля революцій, проте в зв'язку з політичними реакціями у всіх випадках влада була відновлена протягом року.

Флобер був відомий як перфекціоніст (людина, яка прагне досконалості) щодо свого письма та завжди стверджував, що його мета — це знайти lemotjuste, або відповідне чи слушне слово.

8 травня 1880 року письменник сидів у кабінеті й писав черговий роман. Та його роботу перервав апоплектичний напад. «Він поліг, як солдат на полі бою», написали в некролозі про великого художника мистецтва слова.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, у який період життя Флобер звернувся до написання літературних творів.

2. Схарактеризуйте ранню творчість письменника.

3. Поясніть, чому Флобер називав себе «людина-перо».

4. Розкрийте, у чому полягає значення творчості Флобера для розвитку реалізму.

5. Поміркуйте, яку головну мету поставив перед собою Густав Флобер, звернувшись до письменницької діяльності.

6. Розгляньте ілюстрації до параграфа підручника. Висвітліть, чим вони вам допомогли сприйняти навчальний матеріал.

Пам'ятник Флоберу в Трувілі