Конфлікт романтичних ілюзій та дійсності в романі «Пані Боварі» - Густав Флобер. «Пані Боварі» - Роман як жанр літератури

Зарубіжна література 10 клас (профільний рівень) - Н. М. Кадоб’янська - Сиция 2018

Конфлікт романтичних ілюзій та дійсності в романі «Пані Боварі» - Густав Флобер. «Пані Боварі» - Роман як жанр літератури

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Сюжет роману письменникові підказало саме життя. В його основу покладено драму, що сталася в родині мешканця однієї з околиць Руана лікаря Деламара. Після смерті першої дружини лікар запропонував руку й серце молодій чарівній дочці сусіда-селянина. Красуня виявилася дівчиною з неабиякими запитами, завела коханців, витрачала гроші на «розкішне життя», вбрання й прикраси. Вона наробила величезних боргів і, не знайшовши іншого виходу, отруїлася. Пізніше вкоротив собі віку і її чоловік.

Центром роману є образ Емми Боварі. Свою героїню Флобер не наділив ні розумом, ні освітою, ні гарним смаком, духовно вона нічим не вирізняється серед мешканців провінційного містечка, у якому живе. Усе, про що вона мріє, чим захоплюється, тривіальне й може викликати хіба іронічну посмішку. Виховувалася Емма в пансіоні при монастирі, де зачитувалася романами, у яких «тільки й мови було, що кохання, коханці, коханки, переслідувані дами, що мліють у відлюдних альтанках, дрімучі ліси, сердечні жалі, клятви, ридання, сльози й цілунки, човни при місячному світлі, соловейки в гаях, кавалери, хоробрі, як леви, сумирні, як ягнята, доброчесні, як ніхто, завжди гарно вбрані...» (тут і далі переклад Миколи Лукаша). Саме під впливом такої «літератури» й сформувався ідеал Емми, головні складники якого — кохання, кавалери, красиве «романтичне» життя.

Обкладинка роману «Пані Боварі»

Історія життя, пошуків кохання й розчарування Емми Боварі — взірець «нецікавого сюжету». У житті героїні Флобера в різних варіантах повторюється та сама ситуація: Емма створює в уяві якийсь ідеальний світ, а коли його не знаходить, від гострого розчарування втрачає інтерес до життя. Хоч серце її розбите, Емма не бажає розлучатися зі своїми ілюзіями, тікаючи від сірої буденності, вона знову й знову поринає у світ власних фантазій, приречених на загибель від зіткненні з реальністю. Тому остаточна трагічна втеча героїні від дійсності — самогубство — є закономірною й неминучою.

Флобер радше співчуває своїй героїні, ніж засуджує її. Вона наробила в житті помилок, проте розплата за них була занадто жорстока. Нехай ідеали, поривання та мрії Емми банальні й безглузді, та вона справді страждає, по-своєму протестуючи проти «життя кольору плісняви» — аж до своєї недоладної смерті. її біда, а не провина, що ні виховання, ні освіта, ні середовище не підказали їй, що людина має вчитися бачити й цінувати красу життя, повинна сама наповнювати його реальним смислом, прагнучи до чогось світлого, піднесеного. І шукати свій ідеал і мрію варто не в задоволенні власних егоїстичних бажань і матеріальних потреб, а в справжніх безкорисливих почуттях і шляхетних вчинках.

Сюжет і композиція роману

Сюжет роману Флобера «Пані Боварі» досить простий: це історія життя дружини провінційного лікаря, Емми Боварі, яка намагалась жити згідно зі своїми уявленнями про «красиве» життя, щоб заповнити порожнечу нікчемного провінційного існування. Пошуки красивих почуттів у реальності обернулися банальними подружніми зрадами й гірким розчаруванням, прагнення вишуканих речей невиплатними боргами й загибеллю.

У романі не відбувається яскравих подій, усе тут звичайне й буденне. «Я малюю сірим по сірому»,— так висловився про свій твір сам письменник.

Альфред де Річмонт. Ілюстрація до роману «Пані Боварі». 1905 р.

Письменник порушив канонічні правила побудови сюжету: експозиція роману майже вдвічі більша за основну дію. Героїня ніби ходить по колу, повторюючи ті самі помилки, й від кола до кола пришвидшується дія, від кола до кола зростає почуття відрази як у неї, так і в читача.

Письменник блискуче впорався зі складним завданням — зробити художньо цікавими й рельєфними образи пересічних і тривіальних обивателів, наділити кожного з них індивідуальним яскравим характером.

Композиційно роман «Пані Боварі» розподілено на три частини, кожна з яких описує історію загибелі однієї з ілюзій Емми.

Частина І — виховання героїні в монастирі, шлюб із Шарлем і розчарування в подружньому житті.

Частина II — ідеальна закоханість у Леона, роман із Родольфом і його зрада.

Частина III — роман із Леоном, борги, самогубство.

Зображення суспільства в романі

«Пані Боварі»

Персонажі й середовище в романі Флобера навіть прозаїчніші, ніж у Стендаля й Бальзака. Цілком виправданою є його друга назва — «Побут провінції». Перед читачем проходить низка достовірних картин повсякденного життя Нормандії наприкінці 40-х рр. XIX ст.

Тут постає повний набір типів, характерних для провінційного життя того часу: лікар, аптекар, нотаріус, священик, власниця сільського готелю, крамар, фермер та інші. Життя цих людей позбавлене будь-яких проблисків духовності, сповнене дріб’язкових інтересів, щоденних справ і турбот.

Наче втіленням обмеженості й міщанського самовдоволення є чоловік головної героїні провінційний лікар Шарль Боварі.

Та виявляється, що цей смішний і недолугий Шарль здатен на справжнє почуття, він продовжує любити Емму після її смерті.

З особливою вбивчою іронією змальований Флобером кюре Бурнізьєн. Ця «духовна» особа насправді чи не найбільш приземлений тип серед обивателів.

Типові риси «побуту провінції» символізують і «кохання» головної героїні — Леон і Родольф. У 40-і роки XIX століття, коли відбувається дія роману, романтизм став «модним» у міщанському середовищі. Коханці головної героїні користуються романтичними кліше, щоб здобути її прихильність.

Альберт Август Фур'є. Ілюстрація до роману «Пані Боварі». 1885 р.

Флобер іронічно обіграє в романі «Пані Боварі» неминуче зниження й вульгаризацію романтизму в середовищі леонів і родольфів.

Найколоритніша постать йонвільського середовища — аптекар Оме, на думку дослідників, образ грандіозний за своїм соціальним значенням. За щирістю його відданості «принципам» ховається поверховість і міщанська тривіальність, а головне — дріб’язковий розрахунок. Як тільки з’явилася можливість отримати орден, він тут же «примирився» з урядом. Саме в образі Оме втілено характер епохи, тож не випадково роман завершується рядками про повний «тріумф» аптекаря.

Зловісну роль зіграв у долі головної героїні роману лихвар Лере. Образ лихваря зовсім не схожий на бальзаківських представників фінансового світу, наприклад, на Гобсека, скнару-філософа. Флоберівський лихвар — пересічна людина, «сіра» і дрібна. Проте це хижак, що, наче павук, потихеньку тче павутиння, у якому безнадійно заплуталась недосвідчена й легковажна Емма. Саме лихвар Лере, спочатку послужливий та облесливий, а потім жорстокий і невблаганний, став безпосередньою причиною самогубства героїні.







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.