Конфлікт романтичних ілюзій та дійсності в романі «Пані Боварі» - Густав Флобер. «Пані Боварі» - Роман як жанр літератури

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Сюжет роману письменникові підказало саме життя. В його основу покладено драму, що сталася в родині мешканця однієї з околиць Руана лікаря Деламара. Після смерті першої дружини лікар запропонував руку й серце молодій чарівній дочці сусіда-селянина. Красуня виявилася дівчиною з неабиякими запитами, завела коханців, витрачала гроші на «розкішне життя», вбрання й прикраси. Вона наробила величезних боргів і, не знайшовши іншого виходу, отруїлася. Пізніше вкоротив собі віку і її чоловік.

Центром роману є образ Емми Боварі. Свою героїню Флобер не наділив ні розумом, ні освітою, ні гарним смаком, духовно вона нічим не вирізняється серед мешканців провінційного містечка, у якому живе. Усе, про що вона мріє, чим захоплюється, тривіальне й може викликати хіба іронічну посмішку. Виховувалася Емма в пансіоні при монастирі, де зачитувалася романами, у яких «тільки й мови було, що кохання, коханці, коханки, переслідувані дами, що мліють у відлюдних альтанках, дрімучі ліси, сердечні жалі, клятви, ридання, сльози й цілунки, човни при місячному світлі, соловейки в гаях, кавалери, хоробрі, як леви, сумирні, як ягнята, доброчесні, як ніхто, завжди гарно вбрані...» (тут і далі переклад Миколи Лукаша). Саме під впливом такої «літератури» й сформувався ідеал Емми, головні складники якого — кохання, кавалери, красиве «романтичне» життя.

Обкладинка роману «Пані Боварі»

Історія життя, пошуків кохання й розчарування Емми Боварі — взірець «нецікавого сюжету». У житті героїні Флобера в різних варіантах повторюється та сама ситуація: Емма створює в уяві якийсь ідеальний світ, а коли його не знаходить, від гострого розчарування втрачає інтерес до життя. Хоч серце її розбите, Емма не бажає розлучатися зі своїми ілюзіями, тікаючи від сірої буденності, вона знову й знову поринає у світ власних фантазій, приречених на загибель від зіткненні з реальністю. Тому остаточна трагічна втеча героїні від дійсності — самогубство — є закономірною й неминучою.

Флобер радше співчуває своїй героїні, ніж засуджує її. Вона наробила в житті помилок, проте розплата за них була занадто жорстока. Нехай ідеали, поривання та мрії Емми банальні й безглузді, та вона справді страждає, по-своєму протестуючи проти «життя кольору плісняви» — аж до своєї недоладної смерті. її біда, а не провина, що ні виховання, ні освіта, ні середовище не підказали їй, що людина має вчитися бачити й цінувати красу життя, повинна сама наповнювати його реальним смислом, прагнучи до чогось світлого, піднесеного. І шукати свій ідеал і мрію варто не в задоволенні власних егоїстичних бажань і матеріальних потреб, а в справжніх безкорисливих почуттях і шляхетних вчинках.

Сюжет і композиція роману

Сюжет роману Флобера «Пані Боварі» досить простий: це історія життя дружини провінційного лікаря, Емми Боварі, яка намагалась жити згідно зі своїми уявленнями про «красиве» життя, щоб заповнити порожнечу нікчемного провінційного існування. Пошуки красивих почуттів у реальності обернулися банальними подружніми зрадами й гірким розчаруванням, прагнення вишуканих речей невиплатними боргами й загибеллю.

У романі не відбувається яскравих подій, усе тут звичайне й буденне. «Я малюю сірим по сірому»,— так висловився про свій твір сам письменник.

Альфред де Річмонт. Ілюстрація до роману «Пані Боварі». 1905 р.

Письменник порушив канонічні правила побудови сюжету: експозиція роману майже вдвічі більша за основну дію. Героїня ніби ходить по колу, повторюючи ті самі помилки, й від кола до кола пришвидшується дія, від кола до кола зростає почуття відрази як у неї, так і в читача.

Письменник блискуче впорався зі складним завданням — зробити художньо цікавими й рельєфними образи пересічних і тривіальних обивателів, наділити кожного з них індивідуальним яскравим характером.

Композиційно роман «Пані Боварі» розподілено на три частини, кожна з яких описує історію загибелі однієї з ілюзій Емми.

Частина І — виховання героїні в монастирі, шлюб із Шарлем і розчарування в подружньому житті.

Частина II — ідеальна закоханість у Леона, роман із Родольфом і його зрада.

Частина III — роман із Леоном, борги, самогубство.

Зображення суспільства в романі

«Пані Боварі»

Персонажі й середовище в романі Флобера навіть прозаїчніші, ніж у Стендаля й Бальзака. Цілком виправданою є його друга назва — «Побут провінції». Перед читачем проходить низка достовірних картин повсякденного життя Нормандії наприкінці 40-х рр. XIX ст.

Тут постає повний набір типів, характерних для провінційного життя того часу: лікар, аптекар, нотаріус, священик, власниця сільського готелю, крамар, фермер та інші. Життя цих людей позбавлене будь-яких проблисків духовності, сповнене дріб’язкових інтересів, щоденних справ і турбот.

Наче втіленням обмеженості й міщанського самовдоволення є чоловік головної героїні провінційний лікар Шарль Боварі.

Та виявляється, що цей смішний і недолугий Шарль здатен на справжнє почуття, він продовжує любити Емму після її смерті.

З особливою вбивчою іронією змальований Флобером кюре Бурнізьєн. Ця «духовна» особа насправді чи не найбільш приземлений тип серед обивателів.

Типові риси «побуту провінції» символізують і «кохання» головної героїні — Леон і Родольф. У 40-і роки XIX століття, коли відбувається дія роману, романтизм став «модним» у міщанському середовищі. Коханці головної героїні користуються романтичними кліше, щоб здобути її прихильність.

Альберт Август Фур'є. Ілюстрація до роману «Пані Боварі». 1885 р.

Флобер іронічно обіграє в романі «Пані Боварі» неминуче зниження й вульгаризацію романтизму в середовищі леонів і родольфів.

Найколоритніша постать йонвільського середовища — аптекар Оме, на думку дослідників, образ грандіозний за своїм соціальним значенням. За щирістю його відданості «принципам» ховається поверховість і міщанська тривіальність, а головне — дріб’язковий розрахунок. Як тільки з’явилася можливість отримати орден, він тут же «примирився» з урядом. Саме в образі Оме втілено характер епохи, тож не випадково роман завершується рядками про повний «тріумф» аптекаря.

Зловісну роль зіграв у долі головної героїні роману лихвар Лере. Образ лихваря зовсім не схожий на бальзаківських представників фінансового світу, наприклад, на Гобсека, скнару-філософа. Флоберівський лихвар — пересічна людина, «сіра» і дрібна. Проте це хижак, що, наче павук, потихеньку тче павутиння, у якому безнадійно заплуталась недосвідчена й легковажна Емма. Саме лихвар Лере, спочатку послужливий та облесливий, а потім жорстокий і невблаганний, став безпосередньою причиною самогубства героїні.