Еволюція Емми Боварі - Густав Флобер. «Пані Боварі» - Роман як жанр літератури

Емма — головна героїня роману Флобера дочка фермера. Емма прагне краси та піднесених любовних почуттів, які в її свідомості нерозривно пов’язані з багатством і вищим суспільством.

Коли до неї посватався лікар Шарль Боварі, батьківська ферма вже набридла Еммі. На якусь мить їй видалося, що нарешті в її життя прийшли ті чудові почуття, про які вона так мріяла.

Але чоловік виявився сірим і буденним, за уявленням Емми, у ньому не було нічого лицарського. Шарль щиро полюбив її, та він цілими днями їздив до хворих, повертався втомлений. Найбільше Емму дратувала його впевненість у тому, що вона з ним абсолютно щаслива.

Жити героїні довелося в сонному провінційному Йонвілі, у середовищі ситих міщан, де ніколи не відбувалося нічого цікавого, усі про всіх усе знали й пліткували одне про одного.

Вирізнявся серед обивателів тільки молодий помічник нотаріуса Леон, у якому Емма відразу відчула споріднену душу, та юнак змушений був виїхати на навчання до Парижа.

Після від’їзду Леона пані Боварі остаточно занудьгувала, навіть маленька дочка дратувала її. І в цей час у її житті з’явився ще один чоловік багатий поміщик-сусіда з репутацією «серцеїда» Родольф Буланже. Емма вирішила, що життя її нарешті набуло змісту, і зміст цей — у коханні Родольфа. Вона мріяла втекти з коханим, розпочати нове життя. Та Родольф був далекий від її задумів, його турбувала необережність Емми, дратували її примхливість і сентиментальність.

Бюст Емми Боварі в Руані

Коли Емма дізналася, що Родольф її покинув, вона захворіла на нервову гарячку. А після одужання вдарилася у благодійність, намагалася бути хорошою дружиною й матір’ю.

Та вистачило її ненадовго. Якось Шарль повіз її до Руана в оперу, й у театрі вони зустріли Леона. Це вже був не той боязкий закоханий хлопчик, якого вона знала колись, він поводився впевнено і звабив Емму. Та якщо Родольфа Емма дивувала своєю чистотою й щирими, хоч і непотрібними йому почуттями, то в стосунках із Леоном вона поводилась, як розпусна жінка. У неї виникла потреба постійно брехати чоловікові. Вона легковажно витрачала кошти, щоб обставити якомога розкішніше свої побачення.

А коли катастрофа сталася: її чоловік збанкрутував і їхнє майно виставили на продаж, то виявилося, що їй ні до кого звернутися. Леон порвав із нею, щоб не зашкодити своїй кар’єрі, Родольф, до якого Емма кинулася по допомогу, холодно їй відмовив.

У відчаї, стомившись від обманів, переживши тяжкі розчарування, Емма знайшла спосіб покінчити з усіма своїми життєвими проблемами. Але й у цей трагічний момент із нею зіграв злий жарт її потяг до картинної пози й «романтичних красивостей». Вона вирішила отруїтися, як героїня опери, під час вистави якої вони зустрілися з Леоном: випити отрути й красиво упасти в крісло, востаннє зітхнувши. І бідна Емма випила миш’як, який примітила в аптеці Оме й потай відсипала.

З точністю дослідника-медика описує Флобер страшну смерть своєї героїні, тяжку й антиестетичну. Хай якою б була провина Емми, та вона не заслужила на такі муки.

Хоч Емма й проходить на наших очах шлях від романтичної гарненької панночки до байдужої до сім’ї розпусної марнотратниці, та все ж таки вона не занепала остаточно. Коли нотаріус пропонує вирішити її фінансові проблеми в обмін на прихильність, вона жахається цієї пропозиції. У все, що вона робить, Емма вкладає частку себе, вона щиро переживає всі свої невдачі. А головне, в глибині душі вона дає правильну оцінку своїй поведінці й почувається приниженою через вульгарність ситуації, у яку сама себе поставила.

Доля Емми трагічна. Вона не тільки не хоче жити «життям кольору плісняви». Вона не може так жити, а по-іншому жити не вміє. Це унеможливлює однозначне витлумачення на перший погляд нескладного образу провінційної міщанки й надає драматизму історії невдалого життя Емми Боварі з жорстокою розв’язкою.

Героїня Флобера має особливу позицію в романі: вона належить до буржуазно-міщанського світу і водночас протистоїть йому.