«Вечорова гармонія» - Шарль Бодлер. «Квіти зла» - Перехід модернізму

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

У вірші «Вечорова гармонія» відчувається якась недомовленість, незавершеність. Перед нами яскравий приклад сугестивної лірики.

Сугестія — навіювання, спонтанний вияв емоцій. Сугестивна лірика — ліричні твори, побудовані на асоціаціях та інтонаційних відтінках, звернені до емоційної сфери читача. Предметом зображення в сугестивній ліриці є духовний стан, внутрішні конфлікти морально-психологічного характеру.

Поезія «Вечорова гармонія» має глибокий підтекст. Вірш демонструє тезу поета про те, що справжнє мистецтво має бути незавершеним, таємничим.

Неповторний сюжет «Вечорової гармонії» автор створює, передаючи читачеві стан душі ліричного героя. Уривки думки й почуття супроводжуються тут звуками скрипки і відлунням дзвонів, що надає поезії драматизму.

Вечір викликає у ліричного героя різні почуття та асоціації. Глибоке враження на нього справляють захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев. Відчуття гармонії створюється за допомогою поєднання звуків та ароматів, почуттів і вражень. Це мелодія серця ліричного героя — меланхолійна, тобто сумна, дещо піднесена, але трагічна. Вірш про невимовну тугу, прагнення гармонії, недосяжність ідеалу, про життя і смерть. Кривавий захід сонця набуває тут символічного значення, він уособлює втрати, що завжди супроводжують життя людини. Проте в останньому рядку звучить світла нота: згадка про кохану. Згадка про церковну чашу — потир — надає високому почуттю кохання ознак святості.

Мелодійність вірша забезпечується повторами, прийомами асонансу та алітерації. Урочистого звучання поезії надає християнська лексика, яку використовує поет.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Вечорова гармонія

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині

вже квіти куряться, немов кадильний дим;

і звуки, й пахощі в повітрі голубім;

меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

ридає скрипка десь, як серце в самотині;

меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;

сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,

зненавидівши те, що чорним звуть нічим;

сумна краса небес в спокої віковім,

пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,

шукає серце втіх в минулій світлій днині.

Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,

а слід горить в мені потиром золотим...

Переклад Михайла Драй-Хмари

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкрийте, які почуття викликає в ліричного героя вечір.

2. Прослідкуйте за особливостями мелодики вірша. Яку творі досягається відчуття гармонії?

3. Поміркуйте, яку роль відіграє образ меланхолійного вальсу.

4. Спробуйте сформулювати тему вірша.

5. Поясніть, яке значення має захід сонця, змальований у кінці вірша.

6. Розгляньте, який прийом використовує автор у фіналі твору.

7. Запропонуйте власну ілюстрацію до вірша.

8. Простежте, якими художніми засобами створює поет настрій вірша.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

• Доберіть до поезії музичний супровід.

Діалог мистецтв

Бодлер як художній критик залишив значні судження про живопис і художників, про музику та композиторів, обґрунтував у своїй естетиці й у поезії принцип відповідності (correspondances) між видами мистецтва (див. сонет «Відповідності»),

Він був тонким знавцем музики. Бодлер першим у Франції відкрив талант Ріхарда Вагнера, написавши видатне есе «Ріхард Вагнер і «Тангейзер» у Парижі» (1861). У творчості Бодлера є згадки про його музичні смаки: крім Вагнера, це Вебер, Бетховен, Ліст. У Брюсселі уже важкохворий Бодлер часто просив зіграти для нього увертюру до «Тангейзера».

На вірші Бодлера писали музику Клод Дебюссі, Венсан д’Енді, Густав Шарпантьє, Ернест Шоссон, Анрі Дюпарк, Альфредо Казелла, Фрейташ Бранку, Войчех Плохарський (альбом «Cyfry»), Арне Меллнесс, Кайхосров Сорабджі, Олив’є Грейф, Серж Генсбур, Юрій Алексеєв, Давид Тухманов, Діаманда Галас, Лоран Бутонна, Мілен Фармер, Костянтин Кінчев та багато інших композиторів.

Поетом туги, світової скорботи, вічного спліну, нудьги й меланхолії називали Шарля Бодлера. Вважають, що через розлад Бодлера зі своїм часом у Європі почався крах релігійних і моральних, а також багатовікових художніх засад. Відлякуючі крайнощі у творчості поета походять від несамовитої жаги ідеального — і в житті, і в мистецтві.