Поезія французького символізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму - Перехід модернізму

Зарубіжна література 10 клас (профільний рівень) - Н. М. Кадоб’янська - Сиция 2018

Поезія французького символізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму - Перехід модернізму

Символізм у поезії з’явився задовго до його теоретичного обґрунтування в «Маніфесті символізму» (1886) французького поета Жана Мореаса. Історія символізму починається з виходу у світ у 1857 році збірки «Квіти зла» Шарля Бодлера. Символізм базувався на теорії «відповідностей», сформульованій Бодлером, за якою всі предмети і явища,

всі чуття й почуття невидимо зв’язані в одну невиразну містичну цілість. Завдання ж митця — побачити ці зв’язки, розплутати їх, показати таємничу взаємозалежність усього на світі.

Другим важливим кроком у становленні символізму була поява у 1866 році «Сатурнічних поезій» Поля Верлена, а також творів Артюра Рембо та Стефана Малларме. Попри всю несхожість між собою, в основному їхні погляди збігалися: прагнення інтуїтивного пізнання світу через символ, відсунення на другий план конкретного змісту художнього твору, абсолютизація музичності й поетичного слова. На основі художніх відкриттів цих поетів (хоч вони і не вважали себе символістами) символізм набуває значення напряму в поезії.

Слово у символізмі натяк, образ-загадка. Символісти вважали поета божеством, оскільки той інтуїтивно відчуває шлях до істини. Інтуїція в них прирівнювалася до містичного прозріння, оскільки з її допомогою поет пізнає правду «таємничнішу і глибшу, ніж правда матеріальна». Митець-символіст має змальовувати не предмет, а ефект, який той створює; поет — зображати не об’єкт, а свої враження й почуття, викликані ним, що зближує в поезії символізм з імпресіонізмом.

У французькій поезії кінця XIX ст. поетика символізму переплітається з поетикою імпресіонізму, для неї характерні музичне звучання, синтез словесних і живописних образів, використання образотворчих художніх можливостей мови.

Стефан Малларме (1842- 1898) — французький поет, один із представників французького символізму, який разом з Бодлером, Верленом і Рембо заклав підвалини сучасної європейської лірики. Малларме вважав основою нової поезії принцип «навіювання», його принципи символізму багато в чому перегукувалися з принципами імпресіонізму в живописі.

Вірш Поля Верлена «Поетичне мистецтво» (1874 р., опубліковано в 1882 р.) звучить одночасно і як поетичний маніфест імпресіонізму, і як передвістя поетики символізму.