Поль Верлен (1844-1896) - Поезія французького символізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму - Перехід модернізму

Поля Верлена вважають одним із наймузикальніших поетів у європейській літературі. Його вірші зачаровують мелодійністю й співучістю, щирістю й легкістю. Часто говорять, що саме творчість є його справжньою біографією, а життя — лише чернетка, сповнена помарок і вирваних листів, у якій забагато такого, про що хотілося б промовчати.

Поль Марія Верлен народився 30 березня 1844 року в містечку Мец у сім’ї військового інженера. Родина часто переїжджала, доки в 1851 році батько не вийшов у відставку. Верлени оселилися в передмісті Парижа. Поль навчався в Парижі, у приватному пансіоні Ландрі, а згодом продовжив навчання в паризькому ліцеї Бонапарта. У 1862 році, склавши іспит, він отримав диплом бакалавра словесності.

Поль Верлен захоплювався поезією, зачитувався творами Шарля Бодлера, поетів-«парнасців». Він сам почав писати перші вірші ще у шкільні роки. Один із них — «Смерть» - юний поет у 1858 році надіслав Віктору Гюґо й одержав схвальну оцінку.

Восени 1862 року Поль Верлен записався на факультет права — вивчати юриспруденцію, та незабаром через нестатки (матеріальний стан родини з виходом батька у відставку похитнувся) полишив навчання і влаштувався дрібним службовцем до страхового товариства, потім до мерії одного з паризьких районів, а згодом і до міської ратуші.

1863 року вперше було надруковано сонет Верлена «Пан Прюдом», який свідчив про його захоплення групою «Парнас».

У другій половині 60-х років Верлен приєднався до «парнасців». 1866 року він опублікував свої вірші в журналі «Сучасний Парнас» і видав власним коштом збірку «Сатурнічні поезії». У цій першій збірці поета відчутний вплив естетики «парнасців»: відмова від романтичного «кипіння почуттів», від сповідальної лірики, досконалість форми, рівновага між об’єктивним і суб’єктивним. Проте вірші «Сатурнічних поезій» уже вирізняються оригінальним верленівським стилем: меланхолійністю інтонації, здатністю передавати таємні порухи душі, її «музику».

Обкладинка українського видання Малларме

Поль Верлен

Французькі поети, на відміну від німецьких, не вважали тоді поезію матеріальною базою для свого існування, жоден із них серйозно не намагався жити за рахунок гарної лірики. Тому Поль Верлен зі згоди своїх батьків вирішив піти на державну службу, яка давала багато вільного часу для того, щоб він міг відвідувати літературний гурток і займатися поетичною творчістю.

Молодий Поль Верлен являв собою типовий портрет французького поета-початківця, який просиджував дні в якійсь канцелярії та у вільний час писав гарні вірші. Наприкінці 60-х років він співпрацював з літературними журналами; у 1869 році видав власним коштом збірку під назвою «Вишукані свята». Верлен використав характерний для «парнасців» прийом створення пейзажу: поетичні рядки надихають не враження від живої природи, а її відображення в живописі.

Поет захоплювався картинами художників Ватто, Фрагонара, Греза, та замальовки природи в нього набули суто верленівського «пейзажу душі». Вірші «Вишуканих свят» написано в новій, не подібній на «парнаську», меланхолійно-грайливій формі, що робить можливою розмовну інтонацію.

Закоханість у Матильду Моте, чарівну юну дівчину, навіяла Верлену поезії третьої книги — «Добра пісня» (1870). Ця збірка знаменує перехід Верлена від «епічного» до повсякденного, до особистих вражень.

Збірка «Добра пісня» була надрукована влітку 1870 року, напередодні франко-прусської війни. Тоді ж відбулося й весілля Поля Верлена та Матильди Моте. Молодятам, які оселилися в Парижі, незабаром довелося пережити облогу столиці прусськими військами. У 1871 році Верлен залишився в Парижі, працюючи в мерії, а потім у бюро преси Паризької Комуни.

У серпні 1871 року Верлен отримав листа від Артюра Рембо з віршем «П’яний корабель». Вражений талантом юного поета, він запросив його до Парижа. Коли шістнадцятилітній Рембо приїхав, Верлен поселив його в домі Моте, та ненадовго. Юний гість поводився невиховано й неохайно, сварився з Матильдою, грубіянив. Сімейне життя Верлена перетворилося на справжню драму. Незважаючи на перевагу у віці, він підпав під вплив сильної натури юного генія. Зблизившись із Верленом, Рембо став його постійним супутником, завсідником гулянок у кафе. М’який за вдачею, вразливий і нервовий Верлен під впливом алкоголю перетворювався на забіяку. Це відіграло фатальну роль у його взаєминах із дружиною.

Густав Курбе. Портрет Поля Верлена. 1866 р.

Обкладинка першого видання збірки «Сатурнічні поезії». 1866 р.

Поет перетворює звичайні, буденні речі на деталі поетичного світу, на справжні «пейзажі душі». Разом з характерною природністю вірша це стало ознакою імпресіоністичної поезії.

У 1872 році, рятуючись від переслідувань за участь у Паризькій Комуні, Поль Верлен покинув домівку, дружину, дитину і подався разом із Рембо в мандри — до Англії, потім до Бельгії.

Рембо глибоко вплинув на Верлена своєю думкою про необхідність пошуку нових шляхів поетичної творчості.

Блукаючи Європою, обидва поети шукали своє місце в мистецтві. Їхні стосунки були бурхливими та сповненими драматизму. Терплячи голод і холод, вони проводили час у безкінечних суперечках про поезію та скандалах.

Улітку 1873 року в Брюсселі під час чергової сварки Верлен вистрілив у Рембо й поранив його в руку. Верлена затримали за замах на життя, до того ж суд дізнався про його комунарське минуле. 8 серпня 1873 року поета було засуджено на два роки тюремного ув’язнення. Коли Верлен перебував у в’язниці містечка Монс, йому вручили копію рішення суду про розірвання шлюбу з дружиною.

У в’язниці з Верленом відбулася глибока метаморфоза. Він позбувся внутрішнього неспокою, чому посприяла заборона пити. Єдина людина, з якою було дозволено бачитися поету, — священик. Верлен знову став віруючим. Він продовжував працювати — написав вірші, які склали збірку «Романси без слів» (1874). Першим виданням «Романсів без слів» Верлен керував із в’язниці.

«Романси без слів» — найвище поетичне досягнення Верлена. Знову, як і в перших збірках, тут звучать ноти меланхолії та суму, нетривалого забуття й печалі. Окремі вірші нагадують пейзажі художників- імпресіоністів, часом у них усе ніби вкрите сірою імлою або розчинене в тумані.

Франко-прусська війна (1870-1871) — військовий конфлікт між Французькою імперією та Королівством Пруссія, який закінчився поразкою Франції, Паризька Комуна (18 березня — 28 травня 1871 року) — революційний уряд Парижа, що встановився після революції, спричиненої укладанням перемир'я з Пруссією під час Франко- прусської війни.

Кадр із фільму «Повне затемнення», 1995 р.

ОСНОВНІ МОТИВИ ЛІРИКИ ПОЛЯ ВЕРЛЕНА

«Романси без слів», імпресіоністичні за своєю природою, складаються переважно з віршів, які змальовують пейзажі. Інших сюжетів тут немає. Проте пейзаж тут ні на що не схожий — це «пейзаж душі», де природа й душа поета зливаються в одному образі.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

«Миттєвість» вражень, характерна для імпресіоністичного живопису, підкреслена у віршах тим, що Верлен з усіх часів дієслова віддає перевагу теперішньому, а самі дієслова в нього поступаються місцем іменникам. Разом із дієсловом-присудком із поетичної фрази зникає дія, спілкування душі та природи передано барвами й звуками. Навіть назва збірки — «Романси без слів» — свідчить про прагнення поета підсилити музичне звучання. Поезія Верлена вперше у Франції демонструє сугестивну силу лірики: поетичне слово в його віршах впливає не стільки завдяки своєму предметному значенню, скільки завдяки «смисловому ореолу», який навіює, підказує ті чи інші настрої. Саме через це поети-символісти вважали Верлена своїм попередником.

16 січня 1875 року поет вийшов із тюрми. Біля воріт його зустрічала тільки стара матір.

Відчуваючи самотність, не знаючи, що робити, Верлен знову звернувся до Рембо, з яким листувався попри все, що сталося. Друзі зустрілися в Штутгарті, та ця їхня зустріч виявилася останньою: повертаючись додому в нетверезому стані, вони посварились і побилися. Молодий, сильний Рембо легко впорався з Верленом, який ледве тримався на ногах. Більше вони не бачились.

Повернувшись до Парижа, а пізніше виїхавши до Лондона, Верлен намагався облаштувати своє життя: викладав мови, займався сільським господарством, купив собі невеличку ділянку землі. Та після смерті матері життя поета пішло шкереберть, він утратив останню підтримку. Єдине, що в нього залишилося, — це література.

«Найперше музика у слові» — під таким гаслом проходила еволюція поета, котрий утвердив імпресіонізм і водночас був майстром символізму. У 1882 році Верлен опублікувів вірш «Поетичне мистецтво», де ніби подано теоретичне обґрунтування тих особливостей його поезії, які вже намітилися в «Сатурналіях» і «Вишуканих святах», утілилися в «Добрій пісні», а особливо яскраво простежуються в «Романсах без слів».

Каміль Піссарро, Бульвар Монмартр. 1897 р.

Клод Моне. Тополі в Живерні. 1891 р.

«Поетичне мистецтво» було сприйняте молодими поетами-символістами як справжній маніфест, хоча сам Верлен застерігав послідовників від буквального наслідування своїх настанов.

Успіх «Проклятих поетів» викликав цікавість публіки і до самого Верлена. Поет нарешті отримав змогу видавати свої твори та одержувати за них гроші. А доти він вів злиденне існування, хворий та переслідуваний постійними невдачами.

У довершеній формі втілено естетичні принципи Поля Верлена в поетичних збірках останнього періоду життя: «Любов» (1888), «Щастя» і «Пісні для неї» (1891). На традиційній церемонії обрання «короля поетів» у 1891 році, після смерті Леконта де Ліля, найбільше голосів було подано за Поля Верлена.

Проте визнання прийшло надто пізно: здоров’я письменника було підірване. Талановитий поет майже постійно змушений був перебувати в лікарнях. Помер Поль Верлен 8 січня 1896 року від запалення легенів.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, коли Поль Верлен почав писати вірші. Хто схвалив його юнацькі спроби?

2. Розкажіть, на яке поетичне угруповання орієнтувався Верлен-початківець і чому.

3. Поясніть, у чому особливість поетичної збірки Верлена «Вишукані свята». Що об’єднує її з поезією «парнасців» і чим вона відрізняється?

4. Розкрийте значення терміну «пейзаж душі».

5. Простежте, яку роль у житті й творчості Верлена відіграло знайомство з Артюром Рембо.

6. Поміркуйте, що свідчить про те, що визнання прийшло до Поля Верлена ще за життя.

Один із найвідоміших фотопортретів Верлена: кандидат у Французьку академію позує для нащадків. Париж. 1893 р.

1884 року вийшла нова збірка «Колись і недавно» і книга критично-літературних статей «Прокляті поети», куди увійшли нариси про шістьох поетів, у тому числі про Артюра Рембо, Стефана Малларме та самого Верлена. У циклі «Прокляті поети» Верлен дав вичерпну характеристику найновішої школи поетів-символістів і визнав геніями зовсім невідомих у той час Малларме й Рембо.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

1. Подивіться документальний фільм «Творчий шлях Поля Верлена». Що нового ви дізналися про видатного французького поета?

2. Подивіться документальний французький фільм «Поль Верлен. Слідами великих письменників». Поділіться враженнями з однокласниками (однокласницями).

Діалог мистецтв

Співвітчизникові Поля Верлена — композиторові Клоду Дебюссі імпонувала верленівська точка зору на мистецтво настільки, що саме на цикл Верлена «Романси без слів» Дебюссі створив вокальні мініатюри.

«Повне затемнення» (англ. Total Eclipse) — художній фільм польської кінорежисерки Агнешки Холланд (1995), де розповідається про історію знайомства й стосунків двох видатних французьких поетів — Поля Верлена та Артюра Рембо.