Артюр Рембо (1854-1891) - Поезія французького символізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму - Перехід модернізму

Артюр Рембо почав писати вірші в п’ятнадцять років, у шістнадцять стрімко ввірвався на олімп французької поезії, зажив скандальної слави своїми витівками і стосунками з Верленом, а в неповні двадцять з невідомих причин назавжди залишив творчість. Цей найбільш юний зі світових поетів, що займався віршуванням усього лише п’ять років, назавжди залишився бунтівником у поезії, твори його чарують захопленістю волею, сп’янілою насолодою життям, анархічним бунтом проти реальної дійсності.

Жан Школа Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року в невеликому містечку Шарлевіль у родині військового. Батько майбутнього поета був капітаном піхоти, мати походила із заможної селянської родини. Батько залишився на військовій службі й після одруження, тож сім’я його бачила рідко. Артюр був другою дитиною в родині, він мав старшого брата Фредеріка та двох сестер — Віталі й Ізабель. Коли Артюрові було шість років, батьки розійшлися. Відтоді виховувала дітей мати у строгому, консервативному дусі.

Початкову освіту Рембо здобув у місцевій школі Россі. А 1865 року вступив до шарлевільського ліцею, де виявив себе зразковим учнем. «Шарлевільський вундеркінд», як його називали, уже в 1866 році «перестрибнув» через три класи.

Юний Рембо здружився зі своїм молодим учителем риторики Жоржем Ізамбаром, якого дивував надзвичайним поетичним даром, а також зрілістю й оригінальністю міркувань. Ізамбар часто позичав Рембо книжки із власної бібліотеки. Поява «підозрілих» книжок викликала обурення матері Рембо, яка влаштувала скандал через роман Віктора Гюґо «Знедолені».

У п’ятнадцятирічному віці Рембо написав листа лідерові парнасців Теодору де Банвілю, до якого додав свої вірші. Він висловив бажання приєднатися до відомого літературного угруповання. Банвіль відповів на листа, хоча надіслані вірші не надрукував. Проте Рембо не відмовився від мрії про літературний Париж та вільне, самостійне життя у столиці.

Артюр Рембо

Брати Артюр і Фредерік Рембо в день першого причастя

Під час шкільних канікул 1870 року Рембо скористався тим, що мати втратила пильність, і потай вирушив до Парижа. Проте його повернули додому.

У вересні 1870 року прусські війська оточили Париж. Рембо вирішив записатися до гвардії, та, попри бурхливі протести, одержав відмову, оскільки був неповнолітнім.

У зв’язку з військовими діями канікули для відвідувачів колежу було продовжено до квітня 1871 року. Рембо цим скористався й знову втік із дому в лютому 1871 року, як тільки зняли облогу Парижа. Де перебував Рембо під час Паризької Комуни, точно невідомо. Трагічні події Комуни справили на юного поета глибоке враження, що знайшло відображення в його творах.

Поетичний талант Рембо сформувався під впливом романтичної традиції французької поезії, його улюбленими поетами були Віктор Гюґо та Шарль Бодлер. Та він намагався знайти «універсальну» поетичну мову, проголосивши поета «ясновидцем», що володіє недоступною для простих смертних «алхімією слова».

У цей час Рембо написав поетичну перлину «Голосівки», де рядки химерно відтворюють відповідність звуків і кольорів, і славнозвісну поезію «П’яний корабель», у якій наче провістив свою майбутню долю.

Кумиром Рембо став Поль Верлен. Як уже зазначалося вище, юний поет надіслав Верлену листа, у якому висловив своє захоплення його творчістю, додавши власні вірші. У вересні 1871 року Рембо отримав від Поля Верлена запрошення й вирушив до Парижа. Перше враження від знайомства шокувало обох. Рембо був вражений«буржуазністю» побуту Верлена, а Верлен - крайньою молодістю й епатажною поведінкою юного поета. Та було те, що об’єднувало їх попри всі розбіжності — поетична творчість і взаємне захоплення.

Рембо обстоював свою індивідуальність і свободу в поезії, демонстрував незалежність від будь-яких «правил»: не дотримувався пунктуації, відмовлявся від рими, уживав асонанси й укорочені рядки, доповнював описом кольорів властивий віршуванню звукопис, створював образи-символи — туманні, багатозначні й не завжди зрозумілі.

Етьєн Карж (французький фотограф). Артюр Рембо в 17 років

Сімдесятирічний Віктор Гюґо, почувши вірші Рембо, захоплено вигукнув: «Це Шекспір-дитя!» Деякі митці матеріально і морально підтримували обдарованого юнака, який часто не мав і франка на шматок хліба.

У жовтні 1871 року Рембо виповнилося лише 17 років, та критики й літературознавці одностайні в думці, що вже в цьому юному віці від досяг вершин поетичної майстерності.

Провокативна й епатажна поведінка Рембо спричинила в березні 1872 року справжній скандал. Під час обіду зі знайомими письменниками п’яний Рембо поранив десертним ножем для фруктів відомого паризького фотографа Етьєна Каржа. Поль Верлен, намагаючись загладити скандал і заодно врятувати свій шлюб, пообіцяв вивезти Рембо з Парижа. Артюр Рембо на якийсь час повернувся до Шарлевіля, проте невдовзі знову прибув до столиці.

І вже в липні 1872 року Рембо покинув Париж разом із Верленом. У житті Верлена Рембо відіграв вочевидь фатальну роль: заради нього старший колега залишив сім’ю і став його нерозлучним супутником.

Як уже зазначалося вище, у Брюсселі через сварку з Рембо Верлена заарештувала поліція, й він потрапив до в’язниці.

Після Брюсселя Рембо повернувся до Шарлевіля, де написав цикл поезій у прозі «Осяяння» і книгу-сповідь «Сезон у пеклі», які остаточно дали підстави говорити про митця як основоположника французького символізму. Це крик душі двадцятилітнього поета, сповнений гірких розчарувань і докорів самому собі. Рембо попрощався з бунтарством, з «осяяннями» й поетичними галюцинаціями, а заразом і з художньою творчістю.

Артюр Рембо вирішив покинути літературну діяльність і зайнятися зарибленням грошей.

Кадр із фільму «Повне затемнення». 1997 р.

Поштова марка республіки Джибуті (Східна Африка) із зображенням поета

Могила Рембо в Шарлевілі

Рембо відмовився від колишнього способу життя й вирушив у мандри Європою, Азією, Африкою. Він поміняв понад тридцять професій. Іноді, щоб заробити кілька франків, йому доводилось розвантажувати кораблі чи працювати в каменоломнях на березі Середземного моря.

1880 року Рембо опинився в Ефіопії, в Хагері. Він був першим європейцем, який почав робити бізнес на хагерській каві.

До поетичної творчості Артюр Рембо більше ніколи не повертався. У 80-х роках твори Рембо почали друкувати без його участі поети-символісти, які вважали його своїм літературним учителем.

У 1891 році, важко занедужавши в Ефіопії, Артюр Рембо повернувся на батьківщину, де помер у марсельській лікарні на руках у сестри Ізабель. Про свою поетичну юність Рембо ніколи не згадував. У лікарняній книзі записано, що помер тридцятисемирічний негоціант Рембо. Про те, що покійний — видатний поет, там ніхто не знав.

Після смерті до поета прийшла всесвітня слава. Його ім я стало символом світового поетичного авангарду. Без «ясновидіння» Рембо не було б великої поетичної революції Гійома Аполлінера, французьких сюрреалістів, інших поетів. Уся подальша світова поетична практика — Елюар, Арагон, Блок, Анненський, Маяковський, Брюсов, Зеров великою мірою ґрунтується на концепції поетичного досвіду Артюра Рембо.

Творчість Рембо привертала увагу багатьох українських поетів. Значний інтерес до неї виявляли Микола Зеров, Юрій Клен і Василь Бобинський. Поезії Рембо перекладали Микола Терещенко, Григорій Кочур, Микола Лукаш, Дмитро Павличко, Василь Стус, Всеволод Ткаченко та інші.

Звернулася до Артюра Рембо у своєму вірші видатна українська поетеса Ліна Костенко:

Україна і світ

Лангедок — історичний регіон на півдні Франції.

Хлопчичок прийшов із Шарлевіля.

О Парижу, це малий Рембо.

Не доводь його до божевілля,

постарайся вберегти або

хоч принаймні пожалій, щоб вижив.

Грубіян? Пробач, переросте.

Він не може звикнуть до принижень,

може, він скажений через те.

Він нестерпний? Дами і добродії!

Етику порушив, етикет?

Не доводьте дійсність до пародії,

вам нічого, але ж він — поет!

Серед вас, чужих і бородатих,

може, йому снився Лангедок.

Я насмілюсь тільки нагадати,

що йому ж сімнадцятий годок!

Сни у нього ще не чорно-білі,

серце ще обурене на цвіль!

Хлопчичок прийшов із Шарлевіля -

Мученик вернувся в Шарлевіль.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкрийте, у чому полягала концепція «ясновидіння» Артюра Рембо. У яких поезіях вона якнайкраще виражена?

2. Визначте, що стало емоційним підґрунтям поезії Рембо. Наведіть приклади.

3. Поясніть, чому вірш «П’яний корабель» став своєрідною візитівкою Рембо.

4. Поміркуйте, чим була зумовлена епатажна поведінка юного поета.

5. Висловіть власні припущення, з якої причини Рембо покинув поезію й зайнявся комерцією.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

• Об’єднайтеся в пари й укладіть схему «Новаторство Рембо-символіста» за матеріалами параграфа. Презентуйте її в класі.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

• Перегляньте відеоролик «Артюр Рембо». Поділіться з однокласниками своїми враженнями.