ПОНЯТТЯ ПРО ПОЛІФОНІЧНИЙ РОМАН - Федір Михайлович Достоєвський Фёдор Михайлович Достоевский (1821-1881) - Золоте століття роману

Зарубіжна література 10 клас (профільний рівень) - О. О. Іосаєва - Оріон 2018 рік

ПОНЯТТЯ ПРО ПОЛІФОНІЧНИЙ РОМАН - Федір Михайлович Достоєвський Фёдор Михайлович Достоевский (1821-1881) - Золоте століття роману

Особлива організація художнього тексту, яка полягає в тому, що в межах одного літературного твору всі персонажі рівноправно з його автором у властивій їм мовленнєвій манері представляють свій погляд на навколишній світ, називається поліфонією (багатоголоссям) твору.

Термін «поліфонія» (від грец. слів — численний і звук, голос) був запозичений у дослідників музичної творчості й уведений у літературознавство видатним ученим Михайлом Бахтіним у його роботі «Проблеми творчості Достоєвського» (1929). Дослідник наголошував: «Множинність самостійних і незлитих між собою голосів і свідомостей, справжня поліфонія повноцінних голосів справді є основною особливістю романів Достоєвського. [...]

Достоєвський — творець поліфонічного роману. Він створив суттєво новий романний жанр. Саме тому його творчість не вкладається в жодні рамки, не підкоряється жодній із тих історико-літературних схем, які ми звикли накладати до явищ європейського роману».

Головною особливістю поліфонічного роману є відсутність будь-якого домінування авторського погляду на світ. Автор у такому творі — це лише один з рівноправних учасників діалогу (або полілогу), який ведуть герої твору, гцо виказують своє «слово про світ», непідвладне остаточній авторській оцінці.

?

1. Поясніть, як ви розумієте, що таке поліфонія твору.

2. Прокоментуйте думку літературознавця М. Бахтіна про романи Ф. Достоєвського.

3. За допомогою конкретних прикладів обґрунтуйте, чому роман Ф. М. Достоєвського дослідники вважають поліфонічним.

*Інформаційний плакат створено на основі кадру з фільму «Злочин і кара» (7969); в ролі Раскольникова — Георгій Тараторкін.

ДІЗНАЄМОСЯ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ

Сьогодні Михайла Михайловича БАХТИНА

(1895-1975) справедливо називають одним з найвпливовіших мислителів XX століття, адже його праці з літературознавства й культурології вплинули на розвиток сучасної гуманітарної науки багатьох країн. Сьогодні по всьому світу існують цілі наукові школи, що досліджують його праці, видаються й перевидаються його книжки, проводяться конференції та семінари, присвячені його творчості. Але, на жаль, цей шлях до визнання був зовсім не простим. Так, наприклад, праця М. Бахтіна «Проблеми творчості Достоєвського» (1929) з’‎явилася тоді, коли сам автор перебував під слідством. У червні 1929 року М. Бахтіна було засуджено до 5 років суворого режиму таборів за антидержавницьку діяльність. І хоча за станом здоров’‎я заслання на Соловки вдалося уникнути, але майже протягом 30 років він практично був виключений з наукового життя і змушений не тільки писати «в стіл», а й через заборону жити і працювати у великих містах просто поневірявся.

У науковий простір Михайло Бахтін повернувся лише в 1960-х роках завдяки його учням, відомим на той час дослідникам, які написали колективного листа на захист свого вчителя. Так ідеї цього видатного вченого знайшли свій шлях до читачів усього світу.

У творчій майстерні письменнику

«ДВІЙНИКИ» РАСКОЛЬНИКОВА

Ненависть Раскольникова до Лужина і Свидригайлова, здавалося б, безумовно, мала бути послана йому «во спасіння». Але чи так це?

Нездоланна сила тяжіння Раскольникова до Свидригайлова — це менш за все страх перед тим, що той дізнався, підслухав таємницю вбивства. Сила ця виникла ще до розкриття таємниці. Свидригайлов «підслухав», «підгледів» замисел Раскольникова. П’‎ятдесятирічний, зовнішньо впевнений у собі Свидригайлов причарував юнака своєю таємницею — таємницею збереження «спокійної совісті» в злочині.

Свидригайлов — своєрідний біс Раскольникова. Він виникає немов з марення (Раскольникову щойно снилася вбита стара, яка глузує з нього). «Невже це продовження сну?» — ось його перша думка. А потім раптом Раскольников засумнівався, чи взагалі був Свидригайлов. Він упізнає у Свидригайлові своє, тому сильніше і ненавидить його, хоча (тому ж) і тягнеться до нього.

Але чи не своє вгадує він ще в Лужині, який навіть до столиці приїхав не лише через справи свої, але теж за «новеньким». І хоча Лужин маніакально служить «мільйону», а Раскольникову треба лише «дозволити думку», але «думка» ця і «мільйон» купуються, по суті, однією і тією самою ціною: платять за них одні й ті самі — «слабкі».

І Лужин виявляється раптом не ворогом Раскольникова, а лише його соціальним соратником і суперником, хай неприємним, бездарним, але таким, який самим фактом свого існування є карикатурою теорії Раскольникова, викриваючи її сутність. Саме це насамперед і дратує Раскольникова. Злочини раскольникових дають змогу лужиним виступати «стовпами суспільства».

Між Раскольниковим, Лужиним і Свидригайловим, які ненавидять, бояться і зневажають один одного, — справді є «спільна риса». Це — «возлюби насамперед самого себе». Це — «я і сам хочу жити, а то краще вже й не жити». Це - «все дозволено». Це — «арифметика», «кров по совісті», «запрошення до вбивства».

За Юрієм Карякіним (з роботи «Достоєвський і Апокаліпсис»)

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

Книжок Достоєвського не можна читати: їх треба пережити, вистраждати, щоб зрозуміти. І потім вони вже не забуваються... У звичайних дрібницях життя відкриваються такі глибини, такі таємниці, яких ми ніколи не підозрювали.

Дмитро Мережко в ський,

російський письменник і філософ

Достоєвський був відчайдушним аналітиком, але водночас він чудово вмів створити живий синтез. Він умів розділити людину на частини, він умів і поставити її на ноги, і зробити її героєм драматичного дійства.

Анрі Барбюс,

французький письменник і громадський діяч

«Злочин і кара» - саме завершений у своїй формі й глибокий за змістом твір Достоєвського, в якому він висловив свій погляд на природу людини, її призначення і закони, якими він керується як особистість.

Василь Розанов,

російський філософ і літературний критик

Достоєвський усвідомив і показав нам ті глибини людської природи, які ми до нього побачити не могли або не хотіли, — немислиму і несподівану для гуманістичної свідомості безодню зла, в яку може зануритися людина, якщо буде жити для себе, для торжества власного его — тоді розум людський, що забув про Бога, «може дійти до дивних результатів».

[...] Але якби Достоєвський показав тільки це — він не був би генієм і пророком. Але він показав й інше: людина в будь-який момент свого життя здатна повернути собі свою первісну досконалість, усвідомивши в собі образ Божий, через каяття і любов знайти рай і у власній душі, й у світобудові.

Карен Степанян, вірменський і російський літературознавець

У творчій майстерні письменнику

ПРО ГЕРОЯ ДОСТОЄВСЬКОГО

У творах Ф. М. Достоєвського з’‎являється герой, голос якого побудований так, як будується голос самого автора в романі звичайного типу. Слово героя про самого себе і про світ так само повноцінне, як звичайне слово автора [...]. Йому належить виняткова самостійність у структурі твору, воно звучить наче поряд з авторським словом й особливим чином поєднується з ним і з повноцінними голосами інших героїв. [...]

[...] герой цікавить Достоєвського як особливий погляд на світ і на себе самого, як смислова й оціночна позиція людини щодо самої себе і щодо навколишньої дійсності. Достоєвському важливо не те, чим є його герой у світі, а передусім, чим є для героя світ і чим є він сам для себе самого.

Михайло Бахтін (з роботи «Проблеми поетики Достоєвського»)

СВІТ можливостей, або До уваги особистості цифрової епохи

Популярність романів Ф. М. Достоєвського сягнула і Японії. Віддав шану улюбленому письменнику й відомий художник із країни висхідного сонця Осама Тедзука. 1959 року він намалював японський комікс — манга «Злочин і кара». О. Тедзука, в цілому зберігши сюжет роману, водночас сильно змінив його кінцівку і додав кілька персонажів зі своїх попередніх творів. Так само, яків романі Ф. М. Достоєвського, головний герой манги вбиває й грабує стару лихварку, пояснюючи свій вчинок власною теорією злочину.

 

Обкладинка і сторінки із манги «Злочин і кара»

Мистецькі передзвони

Твори Ф.М. Достоєвського багато разів екранізувалися, причому не тільки кінематографістами СРСР і Росії, а й Великобританії, Франції, США, Польщі, Фінляндії та інших країн. Так, наприклад, тільки роман «Злочин і кара» має шість кіноверсий. Зокрема, оригінальне бачення твору Ф. М. Достоєвського запропонував режисер Акі Каурісмякі. У цій екранізації (Фінляндія, 1983 р.) дію перенесено у XX століття в місто Гельсінкі, відповідно і взаємостосунки головних персонажів набули нового сучасного звучання.

Постер фінської кіноверсії роману «Злочин і кара»

Підсумовуємо вивчене

1. Розкрийте сенс назви роману «Злочин і кара».

2. Визначте кульмінаційну подію в романі «Злочин і кара». Свою відповідь обґрунтуйте.

3. Подумайте, з якою метою Ф. М. Достоєвський зобразив свого героя людиною, яка гостро переживає чужі страждання.

4. Чи згодні ви з твердженням відомого дослідника творчості Ф. М. Достоєвського Юрія Карякіна про те, що «теорія двох розрядів» — навіть не обґрунтування злочину. Вона сама вже і є злочин. Аргументуйте свою точку зору.

5. Підготуйте розгорнуте повідомлення на тему «Біблійні теми і мотиви в романі Ф. М. Достоєвського».

6. Подумайте, чи випадково, на ваш погляд, Раскольников став убивцею не тільки старої лихварки, а ще й Лизавети, і що через нього мало не загинув Миколка.

7. У класі проведіть дискусію за романом «Злочин і кара» на тему «Так ким же є Раскольников: страждальцем за людство чи недолугим Наполеоном?».

8. Якщо вам подобається читати детективи або ви є прихильником творчості популярного російського письменника, справжнього друга України Бориса Акуніна, проведіть самостійне дослідження на тему «Образи і мотиви роману «Злочин і кара» Ф. Достоєвського в творі Б. Акуніна «Ф. М.»». Про результати свого дослідження розкажіть у класі.

9. Відомо, що Ф. Достоєвський дуже цінував творчість відомого американського письменника, засновника жанру детективу Едгара По. 1861 року він написав нарис «Три оповідання Едгара По». Пропонуємо вам провести самостійне дослідження й дізнатися, який вплив мав Е. По на творчість Ф. Достоєвського.

10. Поміркуйте, у чому таємниця такої популярності творів Ф. М. Достоєвського в усьому світі.

11. Сучасний дослідник творчості Ф. М. Достоєвського Карен Степанян стверджує, що «не любити Достоєвського можна, бо сам Достоєвський завжди стверджував цінність тільки вільного кохання, але не читати Достоєвського можна, тільки, якщо тебе зовсім не цікавлять ні сенс власного існування, ні доля твого народу, ні доля людства». Чи можете ви погодитися з цим твердженням? Обґрунтуйте свою думку.







Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.