ГЕНІЙ СМУТКУ ТА БЕЗНАДІЇ - Поль Марі Верлен Paul Marie Verlaine (1844-1896) - Початок епохи -ізмів у літературі

Моя душа — мов бриг, що поміж хвиль і криг Щомиті жде кінця в безжальній круговерті.

Поль Верлен

ГЕНІЙ СМУТКУ ТА БЕЗНАДІЇ

Долю одного з найвидатніших французьких ліриків Поля Марі Верлена аж ніяк не назвеш щасливою. У його житті було все: спроба добропорядного сімейного життя і безпритульність, слава справжнього «короля поетів» і злидарювання, роки ув’‎язнення і щире каяття, трагічна дружба і пошуки Бога...

1896 року, перебуваючи у злиднях, поет помер в паризькій лікарні. В одному із автобіографічних віршів він писав:

Чи гість із давніх я століть,

Чи із доби, яка ще буде, —

Але благаю, добрі люди!

За мене Господа моліть!

Переклад із французької Максима Рильського

Як людина пристрасна й імпульсивна, Верлен часто плутався в суперечностях власної долі й характеру, згинаючись під тягарем життєвих обставин. Відкриємо деякі таємниці цієї загадкової особистості на ім’‎я Поль Верлен...

30 березня 1844 року в провінційному французькому містечку Меці в родині офіцера народився видатний ліричний поет Франції — Поль Верлен. Коли йому виповнилося 7 років, родина переїхала до Парижа, де і минули шкільні роки Поля.

Свої перші вірші Верлен почав писати ще під час навчання у ліцеї, а перший його сонет «Пан Прюдом» був надрукований, коли поету було лише 19 років. На становлення Верлена як поета суттєво вплинув Шарль Бодлер, а його рядки з «Альбатроса»: «Поет подібний теж до владаря блакиті» — стали пророчими для Верлена.

1866 р. Верлен надрукував кілька своїх віршів у колективній збірці «Сучасний Парнас» і приєднався до мистецького угруповання «парнасців»; вони намагалися створити об’‎єктивну поезію, метою якої була Краса. Головний критерій прекрасного, на думку «парнасців», — це насамперед бездоганність форми.

Вплив естетики «парнасців» відчувається у першій самостійній збірці поета «Сатурнічні пісні» (1866). Проте поезії цієї збірки розкривають певні риси самобутнього верленівського стилю: меланхолічність інтонації, здатність передати найпотаємніші порухи душі, її «музику». Збірка присвячена тим, хто народився під знаком Сатурна, усім, «хто нещасливий на землі, кого тривожить бентежна уява, хто приречений на земні, а можливо, і на віковічні страждання». Саме таким бачив поет себе й свого читача, сподіваючись на його співчуття. Один із найвідоміших творів із цієї збірки — «Осіння пісня».

1868 року Верлен власним коштом видає ще одну збірку поезій — «Вишукані свята». У ній поет звертається до притаманного «парнасцям» прийому створення пейзажу, в основі якого лежать враження не від живої природи, а її відображення у живопису. У цей час Верлена захоплюють картини таких французьких живописців, як Антуан Ватто, Жан-Оноре Фрагонар, Жан-Батист Грез та інші. Проте поет створює не просто замальовки природи, а своєрідні «пейзажі душі». Так формується властива Верлену манера — показати найтонші відтінки стану душі ліричного героя:

У вас душа — то краєвид тонкий,

Де маски — тіней зграя чудернацька, —

На лютню грають і ведуть танки,

Та сум їх опановує зненацька.

Переклад із французької Григорія Конура

1870 року двадцятишестирічний поет одружився на чарівній шістнадцятилітній Матильді Моте. Перед одруженням він присвячує коханій збірку полум’‎яних віршів під назвою «Добрапісня» (1870). Книжка вийшла в світ за два місяці до вінчання і стала весільним подарунком нареченій. Поет був сповнений віри у щасливе майбутнє життя.

Але після його знайомства з молодим і перспективним поетом Артюром Рембо (1871) родинні стосунки Верлена перетворюються на справжню драму. Цинізм цього юного генія підштовхує Верлена до розриву з дружиною. Він залишає її з тримісячним сином на руках і разом з Рембо вирушає у мандри до Бельгії, Англії, а потім знову до Бельгії. Вони живуть випадковими заробітками, знаходять притулок у нічліжках, часто потрапляють у лікарні. Але водночас саме завдяки Рембо Верлен зміг повною мірою розкрити своє ліричне дарування, знайти власні поетичні теми й інтонації. Два спільно проведених роки стали найбільш плідними у творчій біографії поета.

За цей час між ними відбувається кілька сварок і примирень, аж поки це не призвело до трагічного фіналу: в липні 1873 року у пориві палкої суперечки Верлен стріляє в Рембо з револьвера й ранить його в руку. Верлена заарештовують, а згодом засуджують до двох років ув’‎язнення.

1874 року вийшла в світ найвідоміша збірка Верлена «Романси без слів», виданням якої він керує уже із в’‎язниці. Тут все сказано музикою вірша. Вона нагадує ліричний щоденник, де поет малює картини своїх подорожей — поневірянь Бельгією та Англією — і згадує минуле:

Душа, душа моя страждала,

Любов, любов її терзала.

Та я утіхи не знайшов,

Хоч кинув я свою любов,

Переклад із французької МИКОЛИ Лукаша

У 1875-1877 роках Верлен живе переважно в Англії, багато працює. Тюрма змінила Верлена. Він стає іншою людиною після того, як в момент глибокої душевної кризи звертається до Бога. Він шкодує про розрив з дружиною, кається, тужить за їхнім колишнім сімейним щастям і знову кається. Вірші, написані у цей час, складуть його нову збірку «Мудрість» (1881), в якій найповніше віддзеркалилися духовні пошуки поета, втілився його душевний досвід. Верлен, який постійно порушував християнські заповіді, усією душею звертається до Бога. Тому «Мудрість» стала своєрідною книгою молитов і пророцтв, в якій розкривається шлях до віри і порятунку його загубленої душі.

Душе моя убога,

Відкіль цей тужний біль

І смертна ця тривога,

Коли жада зусиль

Від тебе доля строга?

Переклад із французької МИКОЛИ Лукаша Але каяття тривало недовго. Він поїде до провінції, працюватиме скромним учителем французької мови, потім вирушить до Англії, повернеться до Франції, встигне ще раз потрапити до в’‎язниці за скандальну сварку. Він знову і грішить, і кається...

1882 року Верлен публікує вірш «Поетичне мистецтво», в якому ніби подає теоретичне обґрунтування особливостей своїх поезій. Цей вірш був сприйнятий молодими поетами-символістами як справжній маніфест, хоча сам Верлен застерігав своїх послідовників від буквального наслідування своїх настанов. У тому ж році виходить збірка статей «Про-

кляті поети» (1882), в якій він подає цикл нарисів про шістьох поетів, зокрема Артюра Рембо, Стефана Малларме і себе. «Прокляті поети», вважає Верлен, були носіями «нещасного світосприйняття». Слід зазначити, що ця назва швидко стала прозивною. У цій праці Верлен дав вичерпну характеристику поетам- символістам. Успіх книжки викликав цікавість публіки і до самого Верлена — поет отримав змогу видавати свої твори та одержувати за них гроші.

Останні роки життя за станом здоров’‎я Верлен багато часу змушений був проводити у лікарнях...

Літературна молодь Франції визнає Верлена «Королем поетів», а він остаточно зубожіє, і врешті-решт стане справжнім безхатьком, людиною вулиць, кафе і нетрів.

Нові падіння знайшли втілення в нових відвертих віршах. Так з’‎являється збірка віршів «Паралельно» (1889). Сама назва видання символічна, адже Верлен, як ніхто, відчував у своїй душі паралельно і добро, і зло. Він щиросердно грішив і каявся, каявся і грішив...

Малюнок Поля Верлена. Артюр Рембо

Ненависть, Зависть і Нужда —

Всі добрі гончі! Мов орда

На мене суне... Це триває

Не день, не місяць і не рік.

На згубу хтось мене прирік —

П’‎ю горе, лихом запиваю.

Переклад із французької Миколи Лукаша

В його творчості щиро і повно віддзеркалилося гостре відчуття трагізму життя, почуття розчарованості і безвиході, оті «сутінкові» настрої кінця століття, що панували у суспільстві. Невипадково ще за життя він одержав титул «поета суму і безнадії».

Французький письменник і літературний критик Анатоль Франс сказав про Верлена так: «Не можна підходити до цього поета з тією самою міркою, з якою підходять до людей розсудливих. Він володів правами, яких у нас немає».

Отож, не будемо і ми копирсатися в життєвих перипетіях Поля Верлена, а краще вчитаймося у його твори...

?

1. Які факти біографії Поля Верлена справили на вас особливе враження і чому?

2. Як ви можете прокоментувати слова самого поета: «Моя душа народилася для жахливих катастроф»? Чи можна вважати їх пророчими і чому?

3. Поясніть назву цієї статті і епіграф до неї.

4. Чи можете ви погодитися з думкою Анатоля Франса про Поля Верлена? Аргументуйте свою позицію.

ОСІННЯ ПІСНЯ	ОСІННЯ ПІСНЯ
Неголосні	Ячать хлипкі,
Млосні пісні	Хрипкі скрипки
Струн осінніх	Листопада...
Серце тобі	їх тужний хлип
Топлять в журбі,	У серця глиб
В голосіннях.	Просто пада.
Блідну, коли	Від їх плачу
Чую з імли —	Я весь тремчу
Б’‎є годинник:	І ридаю,
Линуть думки	Як дні ясні,
В давні роки	Немов у сні,
Мрій дитинних.	Пригадаю.
Вийду надвір —	Кудись іду
Вихровий вир	У даль бліду,
В полі млистім	3 гір в долину,
Крутить, жене,	Мов жовклий лист
Носить мене	Під вітру свист —
3 жовклим листям.	В безвість лину.
Переклад	Переклад
із французької	із французької
Григорія Кочура	Миколи Лукаша

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

1. Які образи і картини виникають у вашій уяві під час читання «Осінньої пісні»?

2. У чому полягає особливість пейзажної замальовки, створеної Верленом? Аргументуйте свою відповідь.

3. Прочитайте вголос обидва варіанти перекладу твору. Який звуковий ряд домінує в кожному із перекладів?

4. Ознайомтеся з матеріалами, поданими нижче у рубриці «У творчій майстерні письменника». На конкретних прикладах розкрийте, у чому полягають особливості перекладацьких рішень Г. Кочура і М. Лукаша.

5. Дослідіть, які художні засоби використовують перекладачі для створення ефекту музикальності твору.

6. Поясніть, який із запропонованих перекладів твору справив на вас більше враження і чому.

7. Якщо ви володієте французькою мовою, прочитайте твір в оригіналі. Порівняйте звукопис оригіналу і його перекладів.

8. Доберіть музичний фон для читання цього вірша і запропонуйте мелодекламацію його в класі. Поясніть свій вибір музичного супроводу.

У творчій майстерні письменника

Існує більше десяти перекладів «Осінньої пісні» українською, які здійснили Павло Грабовський, Микола Лукаш, Григорій Кочур, Михайло Рудницький, Борис Тен, Микола Терещенко, Ігор Качуровський, Іван Світличний, Всеволод Ткаченко та інші.

Першим «Осінню пісню» 1897 року переклав Павло Грабовський. Потрібно зазначити, що поет у звичній для нього віршованій формі запропонував своє бачення поезії Верлена, створивши таким чином швидше переспів, ніж переклад твору.

Своїм шляхом, перекладаючи цей твір П. Верлена, пішов і Микола Лукаш. Як зазначає видатний перекладач Григорій Кочур у статті «Феномен Лукаша», намагаючись передати мелодійність вірша, «численні перекладачі й намагалися в міру змоги й майстерності відтворити ту музику слова, засновану на плинних л та н. А тому, що ключове слово цього вірша — «скрипки» — такою мелодійністю аж ніяк не відзначається, то його в перекладах уникали. Лукаш саме на цьому слові побудував звуковий ефект — відмінний від оригіналу, але цілком органічний для української мови: «Ячать хлипкі хрипкі скрипки листопада...» ».

Порівнюючи переклади твору Верлена, зроблені Г. Кочуром і М. Лукашем, український перекладач і науковець Андрій Содомора доходить висновку, що звукові образи і ритм оригіналу краще вдалося відтворити Г. Кочуру, а відсутність в українській фонетиці носових голосних, які рясно представлені у Верленовому тексті, у перекладі представлено вживанням римованих слів з літерою «н»: неголосні — млосні — пісні, осінніх — голосіннях, годинник — дитинних. На думку А. Содомори, особливої уваги заслуговує цікава знахідка Г. Кочура — зоровий образ «струни осені» і настрій, який створює цей образ.

ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Найперше — музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,

Бо наймиліший спів — сп’‎янілий:

Він невиразне й точне сплів,

В нім — любий погляд з-під вуалю,

В нім — золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон,

Не барву — барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,

Той ум жорстокий, ниций сміх,

Часник із кухонь тих брудних -

Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути

Та ще як слід приборкай рими:

Коли не стежити за ними,

Далеко можуть завести.

Хто риму вигадав зрадливу?

Дикун чи то глухий хлопчак

Скував за шаг цей скарб, що так

Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики ж всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав — шукати

Нову блакить, нову любов.

Щоб мчав, де далеч непохмура,

Де чари діє вітерець,

Де пахне м’‎ята і чебрець...

А решта все — література.

Переклад із французької Григорія Кочура

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

1. Поділіться враженнями, які справив на вас вірш.

2. Розкажіть, що вам відомо із історії створення вірша. Під час виконання цього завдання скористайтеся інформацією, наведеною в рубриці «У творчій майстерні письменника».

3. Поміркуйте, з якою метою Верлен використовує для свого твору вже відому у французькій літературі форму.

4. Які основні естетичні принципи поезії пропагує Верлен у своєму творі? Аргументуйте свою відповідь.

5. Знайдіть у тексті і зачитайте, яку найпершу вимогу ставить автор до поетичного слова.

6. Проаналізуйте інформаційний плакат, вміщений у рубриці «У творчій майстерні письменника». Наведіть приклади основних естетичних установок, проголошених у вірші «Поетичне мистецтво».

7. Поміркуйте, який зміст вкладає поет у слово «література».

8. Підготуйтеся до виразного читання твору у класі.

У творчій майстерні письменника

Вірш «Поетичне мистецтво» був написаний Полем Верленом 1874 року, у рік 200-річчя віршованого трактату Нікола Буало. Отже, сама назва твору, яку обирає Верлен, є свідченням того, що поет полемізує з відомим теоретиком класицизму. На противагу логічно-раціоналістичним принципам поезії минулого Верлен пропагує основні засади модерністської естетики. Він виступає проти раціоналізму і штучності в поезії і проголошує необхідність наблизити поезію до музики.

Вимоги, які висуває Верлен до поезії — передати найневиразніші враження від предмета, виразити найтонші почуття і напівтони, передати настрої автора, — збіглися з пошуками молодих поетів, які сприйняли вірш Верлена як своєрідний літературний маніфест імпресіоністів та символістів.

Твір був надрукований 1882 року. «Найперше — музика у слові» — ці слова стали гаслом і для імпресіоністів, і для символістів. Слідом за Верленом символісти проголосять: «Геть логічну зрозумілість вірша, нехай живе загадковий зміст звуків».

Але слід зазначити, що сам поет категорично заперечував, що «Поетичне мистецтво» — це маніфест, і визначав його як «просто пісню».

Цікаво, що «Поетичне мистецтво» Верлена викликало захоплення не тільки літераторів, а й художників-імпресіоністів, а також композиторів-імпресіоністів.

Мистецькі передзвони

Формування музичного таланту видатного французького композитора, піаніста і диригента Клода Дебюссі (1862—1918) відбувалося під значним впливом поетів-символістів.

Під враженнями від відомого Верленового вірша «Місячне сяйво» зі збірки «Вишукані свята» Дебюссі створює сюїту для фортепіано «Клєр де Лун». Також Клод Дебюссі створив низку вокальних мініатюр на вірші Поля Верлена, серед яких і цикл «Забуті арієти», що складається із шести музичних інтерпретацій віршів Верлена зі збірки «Романси без слів», зокрема поезії «Так тихо серце плаче...».

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

...це такий поет, який зустрічається раз на століття.

Анатолъ Франс, французький письменник

і літературний критик

Поль Верлен — перший у всесвітній літературі поет-імпресіоніст.

Валерій Брюсов, російський поет

Верлен пов’‎язаний не з однією, а з трьома течіями у французькій літературі й мистецтві другої половини XIX століття — з «Парнасом», імпресіонізмом і символізмом, не вкладаючись, однак, у жодну з них.

Дмитро Наливайко, український літературознавець

Як Верлен зумів висловити невимовне? Ось одне із найважчих завдань аналізу лірики поета й особливо її форми.

Клод Кено, французький критик

Бажання висловити невимовне — ось те, чим винен символізм Верлену. Це уже справжня формула символічної школи.

Андре Бенето, американський дослідник

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Творчість Поля Верлена у різних її проявах вплинула на творчість багатьох українських митців.

Так, Верленові прийоми символізму знайшли своє віддзеркалення в ліриці українських митців, зокрема Миколи Вороного, Олександра Олеся, раннього Павла Тичини та інших.

Один із найбільш послідовних учнів Верлена в українській літературі, Микола Вороний зазначав в автобіографії, що «це було засвоєння французької культури вірша... привласнення цієї поетичної культури нашій мові, нашій версифікації».

Микола Вороний в одному зі своїх віршів звертається до Верлена такими рядками:

Двох різних націй ми сини, але ми рідні.

На нас обох лежить Сатурнів знак...

Як зазначає український дослідник Анатолій Градовський, навіть життєві долі Поля Верлена і Миколи Вороного мають багато спільного: «їм обом довелося зазнати паморочливих злетів і падінь, переживати душевні апокаліпсиси і розчарування, сімейні драми і невдачі особистого життя [...]. Упродовж всього недовгого віку і Верлену, і Вороному судилося поєднувати приниженість зовнішнього становища із внутрішньою гідністю людей, які знають собі ціну».

Серед українських поетів, яких захоплювала поезія Верлена, був і Володимир Сосюра. 1926 року до дня смерті Верлена на сторінках часопису «Всесвіт» він друкує «Лан і луни» із присвятою «Ніжній пам’‎яті Верлена я складаю ці пісні».

Як слушно зазначає український літературознавець і письменник Віктор Костюченко, «йдеться не про впливи, запозичення чи наслідування», просто «дивовижна близькість, характерна цим поетам», обумовлена пережитим минулим, зламаними ідеалами і складними стосунками митців з владою.

Свої перегуки с долею Верлена можна знайти і у Максима Рильського. Так, 1959 року він написав:

Є така поезія Верлена,

Де поет себе питає сам

У гіркому каятті: «Шалений!

Що зробив ти із своїм життям?»

Дослідник «розстріляного відродження» в Україні Юрій Лавріненко, розмірковуючи про долю М. Рильського, зазначає, що невипадково ці рядки з’‎явилися у тридцятиліття умовної «поетичної смерті» Рильського, який «був свідомий страшної різниці між вільним і невільничим періодами своєї творчості».

Обкладинка антології українських перекладів поезії Верлена (2011)

Підсумовуємо вивчене

1. ЧИ можете ви ПОГОДИТИСЯ З думкою поета і перекладача Георгія Шенгелі, що «читання Верлена надає відчуття нашої внутрішньої свободи»? Поясніть свою думку.

2. Поясніть, у чому полягають естетичні погляди Верлена.

3. На основі прочитаних творів розкрийте основні риси поезії Верлена.

4. Прокоментуйте висловлювання, наведені у рубриці «Зі скарбниці літературно-критичної думки».

5. За допомогою конкретних прикладів доведіть, як у поезії Поля Верлена поєдналися риси імпресіонізму і символізму.

6. Які асоціації навіює на вас «Осіння пісня» Верлена? Як називається цей художній прийом і в чому його особливість?

7. Видатний український перекладач Григорій Кочур зазначав, що Верлен належить до поетів, для яких світ існує переважно крізь звуки. На конкретних прикладах доведіть чи спростуйте це твердження.

8. Обґрунтуйте думку, що «Поетичне мистецтво» П. Верлена — маніфест символістичної поезії.

9. Розв’‎яжіть кроссенс і на основі нього складіть зв’‎язну розповідь.

10. Підготуйте повідомлення про вплив творчості Поля Верлена на українську літературу.

11. Які цитати для душі від Поля Верлена, наведені в електронному додатку до підручника, на вас справили враження?

12. Вивчіть напам’‎ять один із творів Верлена і виразно прочитайте його в класі.