Оскар Уайльд: Глядача, а не життя - ось що, власне, відображає мистецтво - НАМ НЕОБХІДНА ДУХОВНІСТЬ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ - РОМАН ХІХ ст.

Зарубіжна література 10 клас (профільний рівень) - Євгенія Волощук - Генеза 2018 рік

Оскар Уайльд: Глядача, а не життя - ось що, власне, відображає мистецтво - НАМ НЕОБХІДНА ДУХОВНІСТЬ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ - РОМАН ХІХ ст.

Англійський письменник Оскар Уайльд (1854—1900) увійшов у ваше читацьке життя як автор казок. Пригадайте його оповідку про злого, зарозумілого, егоїстичного, але вродливого Хлопчика-зірку, який відмовився від своєї матері-жебрачки. Або казку про прекрасну Інфанту, серце якої сповнене жорстокості й себелюбства, та закоханого в неї потворного карлика з доброю і чуйною душею.

Уже в цих двох казках простежується центральна тема творчості Уайльда - краса та потворність тіла й душі. Усе своє творче життя митець намагався відповісти на запитання, що таке справжня краса. Чи може бути насправді красивою вродлива людина без серця? Що відчуває людина з доброю душею і потворним тілом? І, зрештою, навіщо потрібна людині чуйна душа, яка робить її вразливою?

Фотопортрет О. Уайльда. Бл. 1876 р.

О. Уайльд із дружиною та сином Сирілом. Фото 1892 р.

Дж. Епстайн. Пам’‎ятник О. Уайльду на цвинтарі Пер-Лашез. Париж. 1914 р.

Казки Уайльда не зовсім для дітей. Письменник складав їх для своїх синів, але для публікації переробив, збагативши сюжетну канву філософськими роздумами. Життя Уайльда дещо схоже на його казки, що закінчуються сумно і цим відрізняються від інших.

Ірландець за походженням Оскар Фінгал О’‎Флаерті Віллс Уайльд з’‎явився на світ у Дубліні в родині відомого лікаря і поетеси. Дім його батьків нагадував салон, де збиралися, щоб поговорити на теми мистецтва й літератури. У 1874 р. Оскар вступив на класичне відділення Оксфордського університету. Там він зацікавився лекціями видатного філософа Джона Рескіна з історії мистецтва. Учений стверджував, що життя має поєднуватися з Красою, яка врятує його від потворності. Цю ідею доповнила естетична концепція Волтера Пейтера. Учень Рескіна і його наступник на посаді професора переконував студентів у тому, що в цьому світі все відносне й мінливе і тільки мистецтво може висловити прекрасне єство життя. Саме із цих, засвоєних у юності установок народилася головна у творчості Уайльда тема істинної краси.

Після закінчення університету Оскар оселився в столиці Англії і поринув у життя справжнього денді. З-поміж лондонських модників, що демонстрували недбалість у вбранні й зухвалість у спілкуванні, він вирізнявся як людина непересічна, незалежна, наділена критичним розумом, дотепністю й красномовством. У 1881 р. Уайльд опублікував збірку віршів, які почав писати ще в студентські роки. Усупереч сподіванням, книжка не зацікавила читачів, але популярність її автора дедалі зростала.

Напередодні 1882 р. письменник вирушив до Америки читати лекції із сучасної англійської літератури. Ось як описували його тоді в американській газеті: «Найбільше вражає в поетові його зріст - кілька дюймів вище шести футів, а потім - темно-каштанове волосся до плечей. Коли він сміється, широко відкриваючи рот, видно сліпучо-білі зуби. На відміну від більшості англійців, обличчя в нього не рум’‎яне, а радше матове, очі чи то блакитні, чи то світло-сірі й аж ніяк не «мрійливі», як уявляють деякі його шанувальники, а блискучі й швидкі - зовсім не такі, яких слід було б очікувати у споглядача краси та істини. Замість невеликої, ніжної руки, що пестить лілії, - ручища, яка, стиснута в кулак, може завдати нищівного удару. Особливість його мовлення - ритмічне акцентування, ніби він повсякчас говорить віршами».

Америка збагатила Уайльда новими враженнями й цікавими знайомствами, зокрема з Болтом Вітменом і Марком Твеном. Повернувшись до Європи, митець кілька місяців жив у Парижі. У 1884 р. він одружився з Констанс Ллойд і вже незабаром став батьком двох синів. Це був досить щасливий період у житті письменника. Саме тоді було створено знаменитий роман «Портрет Доріана Грея» (1890). Критика зустріла його упереджено. Автора, зокрема, звинувачували в тому, що він буцімто описав у творі власні вади. Однак у передмові до «Портрета Доріана Грея» Уайльд пише: «Моральне життя людини - для митця лише частина об’‎єкта. А моральність мистецтва полягає в досконалому

використанні недосконалих засобів. Митець не прагне нічого доводити. Довести можна навіть безперечні істини. Митець не має етичних уподобань. Етичні уподобання митця призводять до непрощенної манірності стилю. Митець не має нездорових нахилів. Йому дозволено зображувати все. Думка і мова для митця - знаряддя мистецтва. Розбещеність і чеснота для митця - матеріал мистецтва. З погляду форми, взірцем усіх мистецтв є мистецтво музики. З погляду почуття - мистецтво актора. У будь-якому мистецтві є і прямозначне, і символ. Ті, що силкуються сягнути поза прямозначність, ризикують. Ті, що силкуються розкрити символ, ризикують також. Глядача, а не життя - ось що, власне, відображає мистецтво. Суперечки з приводу мистецького твору свідчать про те, що цей твір новий, складний і життєздатний. Коли критики розходяться в думках, - митець вірний собі. Можна вибачати тому, хто робить корисну річ, - доки він не захоплюється нею. Єдине виправдання того, хто робить некорисну річ, - його безмірне захоплення нею. Будь-яке мистецтво не дає жодної користі»1.

Письменницьку славу Уайльду принесли п’‎єси «Віяло леді Віндермір», «Жінка, не варта уваги», «Ідеальний чоловік» та «Як важливо бути серйозним», написані й поставлені протягом 1892-1895 рр. Ці твори, названі американським письменником Г. Відалом п’‎єсами «ні про що й про все водночас», і нині не втратили актуальності. На запитання, що він хотів сказати своїми п’‎єсами, автор відповідав: «Дуже просто - треба помічати серйозне в будь-яких дрібницях і дріб’‎язкове в усьому серйозному». А виникало таке запитання насамперед тому, що твори Уайльда не містять ані повчань, ані пояснень. У цьому полягає один з мистецьких принципів письменника.

Уайльда називали «королем життя», «законодавцем моди». До його думок дослухалися, його влучні висловлювання цитували. Однак фінал життя письменника був так само сумним, як і в його казках. 1895 р. Уайльда засудили до дворічного ув’‎язнення за звинуваченням в аморальній поведінці. Сам він винним себе не вважав і пояснював причини скандалу, у центрі якого опинився, лицемірством і вдаваним пуританством англійського суспільства.

У середині XIX ст. Франція захоплено читала реалістичні романи Бальзака, у яких було описано численні людські пороки, але звинувачувати автора в розбещеності нікому не спадало на думку. Чому ж ставлення до Уайльда було іншим? Причин тому кілька.

По-перше, англійське суспільство було консервативнішим за французьке, важко звикало до нового. До того ж Уайльд чи не перший з-поміж письменників своєї доби наважився полемізувати з його традиційними постулатами2. На думку літературознавця Річарда Еллмана, «Уайльд самотужки зробив для англійської літератури те, що у Франції десятиліттями намагалися зробити численні письменники. Він розширив рамки літератури, тонко й розумно критикуючи у своїх творах моральні табу».

1 Тут і далі цитати з роману «Портрет Доріана Грея» подано в перекладі Р. Доценка.

2 Постулат- твердження, що приймають без доказів як вихідне.

По-друге, Уайльд був одним із творців нової літератури, яку згодом назвуть літературою модернізму.

Механізми творчості

Модернізм (від франц. moderne - новітній, сучасний) - загальна назва напрямів і шкіл у літературі та мистецтві межі ХІХ-ХХ ст. Істотними ознаками, за сукупністю яких можна визначити належність письменника кінця XIX - XX ст. до модернізму, сучасні літературознавці вважають інтелектуалізм, індивідуалізм, нехтування культурними табу, а головне - «світоглядний ірраціоналізм, вигадливо поєднаний із цілком раціональним інтересом до формального боку художньої творчості» (С. Павличко), тобто до форми твору мистецтва, до пошуку нових форм.

Тим часом наприкінці XIX ст. від письменника чекали творів реалістичних, де зображено типові характери й обставини, або натуралістичних, що описують уплив середовища на особистість. Саме тому критики не визнавали нереалістичних за визначенням жанру казок Уайльда, не сприймали й інших його творів, які вже набули скандальної популярності в читацькому загалі, як-от роман «Портрет Доріана Грея».

Уайльда недаремно називали Містером Парадоксом. І його життєві судження, і його творчість, по суті, ґрунтуються на парадоксах.

Механізми творчості

Парадокс - думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, нібито суперечить здоровому глузду, але насправді не є хибною.

Щоправда, до нереалістичних п’‎єс Уайльда публіка була підготована, зокрема, драматургією норвежця Г. Ібсена.

Ще однією причиною сумного фіналу життя Уайльда стало його загалом зневажливе ставлення до суспільства, пристосовуватися до якого письменник не вважав за потрібне.

Після арешту Уайльд став банкрутом, був позбавлений прав батьківства й власності. Його будинок розгромили, майно продали з аукціону. Зокрема, безцінні книжки з автографами Вітмена, Марка Твена, Рембо, Верлена пішли за копійки. Дружина з дітьми перебралися жити до родичів. Уайльд писав: «Ось уже майже два роки, як мене запроторено до в’‎язниці. З глибини моєї душі вирвався дикий відчай, всепоглинаюче горе...». Страждання письменника довершилися смертю коханої Констанси й усвідомленням того, що він більше ніколи з нею не зустрінеться.

Після звільнення Уайльд оселився в Парижі у давнього друга. Жити йому залишалося три роки. За цей час митець створив лише «Баладу Редінзької в’‎язниці» - твір у жанрі тюремної сповіді.

З погляду совісті

Судження Уайльда завжди були парадоксальними. Наприклад, письменник вважав життя митця частиною його творчості й водночас намагався довести, що твори не відображають життя автора. Якось у розмові з письменником Андре Жидом Уайльд сказав: «Творчість починається в день твоєї появи на світ і закінчується в день твоєї смерті». А коли його звинуватили в аморальності, справедливо вважаючи аморальними героїв «Портрета Доріана Грея», не відмовився від такого визначення роману, але уточнив: «Так звані неморальні книжки - це ті, які показують світові його вади... Немає книжок моральних чи неморальних. Є книжки добре написані чи погано написані. Ото й усе».

То що ж має «показувати світові» мистецтво? Романтики обирали лише піднесені життєві явища. Реаліст Стендаль порівнював мистецтво, зокрема роман, із дзеркалом, яке відображає все, що трапляється на великій дорозі, - і блакитне небо, і бруд, і калюжі. А от на думку Уайльда, «мистецтво - дзеркало, що відбиває того, хто в нього дивиться, а зовсім не життя... Розкрити людям їх самих і приховати художника - ось до чого прагне мистецтво». Отже, мистецтво відображає не письменника, як це було в романтиків, не життя суспільства в цілому, як у реалістів, а внутрішній світ читачів і глядачів. Іншими словами, у мистецтві кожен знаходить себе. І це вже становить підґрунтя нового, модерністського, мистецтва.

Аби пояснити образ мистецтва-дзеркала, Уайльд звертається до трагедії «Буря» свого улюбленого Шекспіра. Одним з її персонажів є слуга Калібан - потворний дикун, який не знає цивілізації, але має добру душу. Отож, характеризуючи ставлення до реалізму й романтизму, Уайльд пише: «Ненависть XIX сторіччя до Реалізму - це лють Калібана, який побачив свою подобу в дзеркалі. Ненависть XIX сторіччя до Романтизму - це лють Калібана, що не побачив своєї подоби в дзеркалі».

Тоді чим пояснити упереджене ставлення до мистецтва модернізму, ознаки якого були аж надто помітні у творчості Уайльда? Напевне, за аналогією, ненавистю Калібана до того, хто підгледів, як він дивиться в дзеркало, хто посмів «розкрити людям самих себе» і «приховати художника». Сучасники Уайльда звикли до викриття недоліків абстрактного суспільства, готові були засудити вади художника, але тільки не побачити свої. Звідси й неприйняття творчості Уайльда. А втім, мине десятиліття, і мистецтво модерну стане актуальним, адже демонстрування власних негативних якостей увійде в моду. На жаль, Уайльд до цього часу не дожив...

Перевірте себе

1. Розкажіть про життя О. Уайльда. Які факти біографії митця вплинули на його творчість?

2. Як Уайльд розумів завдання митця? Що, на думку письменника, відображає мистецтво? Як, за Уайльдом, співвідносяться творчість і реальне життя митця?

3. Чому твори Уайльда за його життя не були належно оцінені критиками?

4. Що таке модернізм? Які ознаки творчості Уайльда дають підстави вважати її модерністською?

5. Чому Уайльд засуджував суспільство, яке сприймало творчість митця насамперед як відображення його особистого життя? Чому письменника називали Містер Парадокс?

6. Чи можна, на вашу думку, вважати аморальним письменника, якщо аморальні герої його творів? Відповідь поясніть.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.