До вивчення трагедії ГАМЛЕТ - Вільям Шекспір William Shakespeare (1564-1616) - Ренесанс в Англії - Мандруючи сторінками епохи

Зарубіжна література 10 клас (рівень стандарту) - О. О. Іосаєва - Оріон 2018 рік

До вивчення трагедії ГАМЛЕТ - Вільям Шекспір William Shakespeare (1564-1616) - Ренесанс в Англії - Мандруючи сторінками епохи

У творчій майстерні письменнику

ПРО ІСТОРІЮ СТВОРЕННЯ Й СЮЖЕТ ТРАГЕДІЇ “ГАМЛЕТ”

Історія створення. Трагедія “Гамлет” (англ. The Tragical Historie of Hamlet, Prince of Denmarke, 1600-1601 pp.) — один із найяскравіших зразків світової драматургії. Сюжети для своїх п’єс Шекспір зазвичай запозичував в інших авторів. Не була винятком і розглядувана трагедія. Джерелом історії став переказ, уперше записаний данським літописцем XII століття Саксоном Граматиком. Він оповідає про юного принца Амлета, який жив у язичницькі часи в Ютландії (Данії). Його батько разом зі своїм молодшим братом правив країною. Вирішивши повністю захопити владу, дядько Амлета вбиває короля й одружується з його вдовою. Принц жадає помститися за смерть батька і, щоб приспати пильність своїх ворогів, прикидається божевільним. Йому вдається розправитися з убивцею та придворними, які зрадили батька. Амлет довго й щасливо править Ютландією, але доля не дає йому можливості вмерти своєю смертю: принц гине на полі бою від руки іншого свого дядька.

Цей літописний переказ переробив у своїх “Трагічних історіях” французький автор Франсуа де Бельфоре, який жив у XVI ст. А невідомий англійський драматург написав п’єсу “Гамлет”, яка йшла в Лондоні у 80-х роках XVI століття. На основі цих джерел і створено трагедію Шекспіра.

Сюжет. Події п’єси відбуваються в Ельсінорі, у резиденції данських королів. На території королівського замку з’являється Привид, схожий на покійного короля (“Поставою — мов наш король-небіжчик”, — так говорить про нього офіцер Бернардо, який вартує на майданчику перед замком). Про цю новину дізнається принц Гамлет — син нещодавно вмерлого правителя. Він зустрічається з Привидом, і той розповідає йому про страшні події:

...Тож, сину, слухай:

Мене в саду, всім казано, гадюка

Вкусила сонного. Усіх датчан

Такою байкою про смерть мою

Ошукано. Та знай, мій славний хлопче:

Змій, що урвав життя твойому батьку,

Надів його вінець.1

Так Гамлет дізнається про те, що убивця — його рідний дядько Клавдій, який невдовзі після похорону одружився з матір’ю. Привид просить помститися за злочин: “Помстися за його нелюдське вбивство”.

Гамлет, уражений такою приголомшливою пригодою, вирішує, хоч що б там було, переконатися в достовірності почутого. Аби не викликати підозр у новоявленого короля і його свити, він вдається до хитрощів і прикидається божевільним.

У цей час у замок приїздить вуличний театр. Гамлет звертається до акторів із проханням розіграти сцену вбивства, в основі якої — події, розказані Привидом. Він передбачає, що під час вистави Клавдій якимсь чином обов’язково викаже себе. Гамлета бентежить питання: як бути в цій складній ситуації, чи має він право позбавити життя цю людину?

Чи бути, чи не бути — ось питання.

Що благородніше? Коритись долі

І біль від гострих стріл її терпіти,

А чи, зітнувшись в герці з морем лиха,

Покласти край йому? Заснути, вмерти —

І все. І знати: вічний сон врятує,

Із серця вийме біль, позбавить плоті,

А заразом страждань. Чи не жаданий

Для нас такий кінець? Заснути, вмерти.

І спати. Може, й снити? Ось в чім клопіт;

Які нам сни присняться після смерті,

Коли позбудемось земних суєт?

Ось в чім вагань причина. Через це

1 Тут і далі текст трагедії “Гамлет” подано в перекладі з англійської Леоніда Гребінки.

Живуть напасті наші стільки літ.

Бо хто б терпів бичі й наруги часу,

Гніт можновладця, гордія зневаги,

Відштовхнуту любов, несправедливість,

Властей сваволю, тяганину суду,

З чесноти скромної безчесний глум,

Коли б він простим лезом міг собі

Здобути вічний спокій? Хто стогнав би

Під тягарем життя і піт свій лив,

Коли б не страх попасти після смерті

В той край незнаний, звідки ще ніхто

Не повертався? Страх цей нас безволить,

І в звичних бідах ми волієм жити,

Ніж линути до не відомих нам.

Так розум полохливими нас робить,

Яскраві барви нашої відваги

Від роздумів втрачають колір свій,

А наміри високі, ледь зродившись,

Вмирають, ще не втілившись у дію.

Генрі Куртні Сілоус. Титульна сторінка трагедії “Гамлет” (1868)

Король уважно дивиться п’єсу і, не витримавши випробування, приготованого йому театральною пасткою, одразу ж після сцени вбивства йде. Гамлет розуміє, що цей факт доводить вину Клавдія. У відчаї принц дорікає матері, що вона, одружившись із убивцею, тим самим образила честь покійного короля. Побоюючись дій Гамлета, Клавдій відправляє його до Англії. Туди ж він посилає листа з наказом убити племінника. Принцу все ж таки вдається врятуватись і повернутись на батьківщину. Але підступний родич підносить йому чашу з отруєним вином. Умираючи, Гамлет устигає смертельно поранити короля. Данський престол дістається норвезькому принцу Фортінбрасу.

Чому ж Гамлет так довго і так болісно розмірковував над питанням: мститися чи ні за смерть батька? Що зупиняло його, людину, яка живе в часи Середньовіччя, коли кривава помста вважалась досить звичною справою? Якби це було боягузтво, то відповідь була б занадто простою. Над цією загадкою міркували й міркують чимало читачів. Спробуймо й ми, аналізуючи трагедію, наблизитись до її розгадки.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Першими перекладачами, кожен з яких одноосібно здійснив повний україномовний переклад “Гамлета”, були Михайло Старицький та Юрій Федькович. У різні роки трагедію українською також перекладали Пантелеймон Куліш, Юрій Клен, Леонід Гребінка, Михайло Рудницький, Ігор Костецький, Григорій Кочур, Юрій Андрухович.

Вистави за твором йшли і йдуть на різних театральних сценах країни. Серед найцікавіших трактувань великої трагедії — “Гамлет. Сни” Андрія Жолдака в Харківському театрі імені Т. Шевченка та “Гамлет” Станіслава Мойсеєва в Молодому театрі (м. Київ), а також “Гамлет” Дмитра Богомазова в Одеському українському музично-драматичному театрі імені В. Василька.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

Перша дія

1. Розкажіть, які події відбуваються на майданчику перед замком.

2. Що в зовнішності привида нагадувало покійного короля Данії? Підтвердьте відповідь цитатами.

3. Знайдіть і прокоментуйте першу репліку Гамлета та авторську ремарку, яка її супроводжує.

4. Поміркуйте, чим Гамлет вирізняється з-поміж інших персонажів.

5. Виразно прочитайте монолог Гамлета (сцена 2). Які почуття сповнюють душу героя? Що їх викликало?

6. Як ставиться до принца його оточення? Відповідаючи, використовуйте текст.

7. Яку таємницю розкриває Гамлету тінь його батька?

8. Зачитайте звернення Гамлета до своїх друзів (сцена 5). Поміркуйте, про які наміри принца можуть свідчити ці слова.

9. Поясніть, як ви розумієте образний вислів:

Звихнувся час... О доле зла моя!

Чому його направить мушу я?

У чому Гамлет вбачає свій обов’язок?

10. Поділіться своїми першими враженнями про головного героя.

Друга дія

1. Підготуйте читання в особах діалогу Офелії та Полонія.

2. Що непокоїть Офелію? Як її батько пояснює зміну в поведінці Гамлета?

3. Проаналізуйте розмову Гамлета з Полонієм, Розенкранцем і Гільденстерном. Подумайте, підтверджує чи спростовує цей епізод чутки про божевілля принца.

4. Прокоментуйте слова Гамлета: “Данія — тюрма...”. Поясніть, що мав на увазі принц.

5. Яким чином головний герой вирішив перевірити правдивість розповіді привида?

6. Порівняйте звернення Гамлета до друзів (дія І, сцена 5) з подальшими подіями. Поміркуйте, у чому причина зміни поведінки принца.

Третя дія

1. Навіщо король влаштовує зустріч Офелії та Гамлета?

2. Визначте роль монологу “Бути чи не бути?” в розкритті образу головного героя. Зверніть увагу на художні засоби, використані в цьому тексті.

3. Підготуйте виразне читання цього монологу.

4. Порівняйте оригінал і переклад монологу Гамлета, здійснений Леонідом Гребінкою (див. с. 61-62). Чи вдалося перекладачу передати думки головного героя?

5. Прочитайте в особах діалог Офелії та Гамлета. Які думки й почуття викликав у вас цей епізод?

6. Якого висновку дійшов король про причини божевілля Гамлета?

7. Зачитайте, які поради дає Клавдію Полоній (сцена 1). Як це характеризує придворного?

8. Чому Гамлет доручає саме Гораціо стежити за королем? Аргументуйте відповідь цитатами.

9. Чи вдалося принцу переконатись у своїх підозрах?

Четверта дія

1. Зачитайте, як Гамлет характеризує Розенкранца й Гільденстерна. Яке порівняння й чому він використовує?

2. Усно підготуйте режисерське рішення сцени 5 (поради акторам, декораторам, освітлювачам).

3. Як розкривається характер короля у сцені 7? Чому він обирає саме Лаерта знаряддям помсти?

П’ята дія

1. Подумайте, з якою метою автор увів у п’єсу сцену на цвинтарі.

2. Проаналізуйте епізод “Прощання з Офелією”. Прокоментуйте поведінку Гамлета.

3. Уважно роздивіться репродукції картин Марка Стоуна і Джона Вільяма Вотерхауса. Як ви думаєте, що в образі дівчини прагнули увиразнити ці художники?

Марк Стоун. Офелія (1888)

Джон Вільям Вотерхаус. Офелія (1910)

4. Яке покарання Гамлет влаштував Розенкранцу й Гільденстерну? Поміркуйте, чи справедливо він учинив.

5. Розкажіть про події, що завершують п’єсу.

6. Поміркуйте, яку роль у трагедії виконує Фортінбрас.

7. Як у фіналі виявляє себе Гораціо? Чи справдилося ваше попереднє уявлення про цього персонажа?

8. Прочитайте слова Гораціо, в яких схарактеризовано події трагедії.

9. Роздивіться уважно схему до твору “Персонажі трагедії “Гамлет”” і прокоментуйте її. За бажанням створіть власну схему до твору.

У творчій майстерні письменника

ТО ЧОМУ Ж ВАГАЄТЬСЯ ГАМЛЕТ?

Це питання протягом багатьох століть хвилює як звичайних читачів, так і дослідників трагедії. Й.-В. Ґете, наприклад, причину зволікань Гамлета вбачав у специфічних рисах його особистості, у його неспроможності виконати те надзвичайно складне й важке завдання, яке доля поклала на його плечі. Існують й інші пояснення такої поведінки Гамлета. Ось лише деякі з них, висунуті західноєвропейськими дослідниками:

• вагання принца зумовлені спочатку тим, що йому бракує переконливих доказів провини Клавдія, а потім він просто не має змоги реалізувати план своєї помсти;

• принц наділений унікальним даром філософського мислення, і саме це заважає йому діяти швидко й рішуче;

• Гамлет є “типовим вичікувачем”, який нічого не робить для створення належних умов реалізації власних планів, а лише чекає, допоки жертва припуститься помилки й дасть привід для відкритої помсти;

• Гамлет перебуває в полоні власних емоцій, які він не спроможний вилити в конкретні дії;

• головний герой не поспішає з помстою, оскільки протягом усієї п’єси його роздирають сумніви стосовно того, ким насправді є Привид — духом померлого батька чи дияволом, який намагається спокусити принца й занапастити його душу.

За статтею сучасної української дослідниці Наталії Торкут

“Трагічне крещендо Шекспірової музи”

ЧИ МОЖНА ГАМЛЕТА ВВАЖАТИ БЕЗДІЯЛЬНИМ?

“...трагедія Шекспіра зображає складний характер у його розвитку. Гамлет протягом дії виявляє то силу, то слабкість. Ми бачимо його таким, що вагається, і таким, що діє рішуче. З початку й до кінця він є чесною людиною, яка дає собі звіт у своїй поведінці й шукає правильний шлях у життєвій боротьбі. Як ми бачили, шлях цей був для нього важким, пов’язаним з болісними душевними переживаннями і втратами, бо йому довелось відмовитися від коханої. Однак перед нами не розслаблена людина, а герой, наділений справжньою мужністю, яка й допомогла йому пройти через всі випробування з честю.

Не є Гамлет і бездіяльною людиною. Хіба можна назвати бездіяльністю духовні пошуки героя? Адже думка теж є формою людської активності, і цією здатністю Гамлет, як ми знаємо, наділений особливо великою мірою. Проте ми не хочемо цим сказати, що активність Гамлета відбувається лише в інтелектуальній сфері, він діє неперервно. Кожне його зіткнення з іншими особами, за винятком Гораціо, є поєдинком поглядів і почуттів.

Нарешті, Гамлет діє і в самому прямому сенсі слова. Можна лише дивуватися тому, що він заслужив славу людини, не здатної до дії. Адже він на наших очах убиває Полонія, відправляє на вірну смерть Розенкранца й Гільденстерна, перемагає в поєдинку Лаерта і знищує Клавдія...

Хоча ми бачимо, що Гамлет здійснив більше вбивств, ніж його ворог Клавдій, тим не менше, зазвичай, ніхто цього не помічає і не бере до уваги. Нас самих більше цікавить і бентежить те, що думає Гамлет, ніж те, що він робить, і тому не помічаємо діяльного характеру героя. Майстерність Шекспіра в тому й виявляється, що він спрямовує нашу увагу не стільки на зовнішні події, скільки на душевні переживання героя, а вони сповнені трагізму.

Роквелл Кент. Гамлет

Трагедія полягає для Гамлета не лише в тому, що світ жахливий, а й у тому, що він повинен кинутися в пучину зла для того, щоб боротися з ним. Він усвідомлює, що сам далекий від досконалості, і, справді, його поведінка виявляє, що зло, яке панує в житті, якоюсь мірою заплямовує і його. Трагічна іронія життєвих обставин приводить Гамлета до того, що він, той, хто виступає месником за вбитого батька, сам теж убиває батька Лаерта й Офелії, і син Полонія метиться йому”.

Із книжки російського літературознавця XX cт.

Олександра Анікста “Трагедія Шекспіра “Гамлет””

У ЧОМУ Ж ПОЛЯГАЄ НОВАТОРСТВО ШЕКСПІРОВОЇ ТРАГЕДІЇ?

“Важливо підкреслити принципово новаторський характер Шекспірового “Гамлета”, який і своєю проблематикою, і типом героя відкривав далекі перспективи новочасної європейської літератури. Взявши старовинний сюжет про кровну помсту, Шекспір наповнив його цілком новим змістом, проблематикою, яка стане стрижневою для самосвідомості європейської інтелігенції нового часу, особливо XIX-XX ст., чим, на нашу думку, теж неабиякою мірою пояснюється феноменальний резонанс трагедії у віках. Епічний сюжет-фабула перетворюється в Шекспіра на сюжет-ситуацію, який уже засновується не на вчинку героя, а сам цей вчинок, убивство узурпатора Клавдія, перенесено в кінець твору й зображено як випадковість, ніяк не виділену в стрімкому потоці подій. Воднораз сюжет про данського принца перетворюється на трагедію свідомості мислячої людини, яка осягає істину життя, перед якою дедалі глибше розкривається фальш і ницість світу, що її оточує. У цьому й полягає принципове новаторство Шекспірової трагедії, яка піднімає конфлікти й колізії, що стануть визначальними в літературі пізніших епох”.

Із післямови українського літературознавця Дмитра Наливайка

до 5-го тому творів Вільяма Шекспіра

1. Як ви думаєте, чому образ Гамлета викликає різні трактування?

2. А яку відповідь на запитання “Чому вагається Гамлет?” дали б особисто ви? Обґрунтуйте свою думку.

3. Поясніть, у чому полягає новаторство Шекспірового “Гамлета”.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

Спираючись на інформаційний плакат, поданий на наступній сторінці, підготуйте характеристику образу Гамлета й інших персонажів трагедії. Подумайте над наведеними запитаннями, а також проаналізуйте взаємини Гамлета з різними дійовими особами. Які грані його особистості виявляються в спілкуванні з іншими людьми? Чи згодні ви з тим, що Гамлет — ідеальна людина доби Відродження? Обґрунтуйте свою думку. Поміркуйте, чому в схемі запропоновано саме таке групування персонажі. А як дійових осіб п’єси згрупували б ви?

ДІЗНАЄМОСЯ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ

Трагедію “Гамлет” у нашому підручнику невипадково представлено в перекладі Леоніда ГРЕБІНКИ (1909-1942). Адже саме цей переклад був свого часу високо оцінений Максимом Рильським і Іваном Дзюбою.

Хто ж такий Леонід Гребінка? Поет і перекладач, який народився в селі Мар’янівка Пирятинського повіту Полтавської губернії. Його перу належать переклади, крім “Гамлета”, “Слова о полку Ігоревім”, першого розділу “Євгенія Онєгіна” Пушкіна, його віршів “Демон”, “Анчар”, “Чернь”. Доля Леоніда Гребінки — ще одна яскрава сторінка у велично-трагічній історії української перекладацької школи. Адже перекладач став жертвою репресій, яких зазнала українська інтелігенція з боку радянської влади у XX столітті. У1941 р. за сфабрикованими звинуваченнями в приналежності до націоналістичної групи і намір здійснити терористичні акти Гребінку було засуджено до розстрілу. Пізніше вирок пом’якшили й найвищу міру покарання замінили десятьма роками позбавлення волі. Однак дожити до кінця цього терміну Гребінці не вдалось — він помер у лікарняній камері 14 квітня 1942 р. І вже лише напередодні розпаду СРСР Леоніда Гребінку було реабілітовано за відсутністю складу злочину. Влада знищила талановитого перекладача фізично, але його дух живе в його творіннях. Зокрема й у перекладі “Гамлета”, який, хоча і здійснено ще в далекому 1939 році, але, як відзначив Іван Дзюба, “витримує порівняння з найвищим сучасним рівнем перекладацького мистецтва”.

Дo таємниць мистецтва слова






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.