Специфіка переходу від романтизму до реалізму
Від романтизму до реалізму
Мистецтво є не зображенням реальної дійсності,а пошуком ідеальної правди.
Жорж Санд, французька письменниця
На відміну від романтиків, які так покладалися на уяву,
Реалісти йтимуть шляхом спостережень, вивчень і аналізів емпіричних фактів, їхні твори виростатимуть із цих спостережень і аналізів, будучи їхніми художніми узагальненнями.
Дмитро Наливайко, український літературознавець
ЧИТАЮЧИ СТОРІНКИ ЦЬОГО РОЗДІЛУ, ВИ ЗМОЖЕТЕ
ü дізнатися про особливості розвитку романтизму, його специфіку у різних національних літературах;
ü відкрити для себе творчість Ернста Теодора Амадея Гофмана і Волта Вітмена;
ü зрозуміти, у чому полягає сутність поезії “чистого мистецтва”;
ü насолодитися виразним читанням поезій, що увійшли до скарбниці світової літератури;
ü замислитися, чи вкладаються гуманістичні цінності доби романтизму у картину світу сучасної людини.
Специфіка переходу від романтизму до реалізму
Неможливо провести чітку демаркаційну лінію між романтичною і реалістичною літературою, особливо в першій половині XIX ст.
Дмитро Наливайко
Слід відзначити, що романтизм не існував відокремлено від іншого літературного напряму — реалізму. І якщо хтось уявляє, що між добою романтизму і добою реалізму існує чітка межа, то таке бачення не відповідає дійсності. Адже ці два потужні напрями XIX століття розвивались як послідовно, так і паралельно. Як таке може бути? Справа в тому, що досить часто у творчості одного письменника мирно уживались і романтизм, і реалізм. Так, О. Пушкін і М. Гоголь починали свою письменницьку діяльність як романтики, а з часом у їхніх творах дедалі міцнішими ставали позиції реалізму. Романтичні і реалістичні тенденції інколи так сильно переплітались у творчості одного автора, що науковцям навіть важко було визначити, до кого саме — романтиків чи реалістів — можна віднести цього письменника. Наприклад, американців В. Вітмена і Г. В. Лонгфелло називають водночас і романтиками, і реалістами. Риси романтизму та реалізму можна віднайти навіть в одному творі. Таким, наприклад, є роман М. Лєрмонтова “Герой нашого часу”. Яскраво відчутні романтичні ноти у творах французьких письменників Стендаля й О. де Бальзака, яких традиційно вважають реалістами.
Водночас ми можемо відзначити домінування того чи іншого напряму в певний період розвитку європейської культури. Так, першу половину XIX століття називають добою романтизму, тим самим увиразнюючи його володарювання над розумом і душею багатьох людей. А друга половина не випадково названа добою реалізму, який саме в цей час посідає панівне становище в суспільстві. Така зміна епох не мала різкого характеру, а відбувалась поступово. Поряд з інтенсивним розвитком реалізму в літературі 50-60-х років XIX ст. і навіть пізніше продовжували жити певні традиції романтизму.
Відомий літературознавець Павло Сакулін запропонував таке символічне бачення романтизму і реалізму: “Романтизм — красивий юнак у плащі та крислатому капелюсі; кучеряве волосся розвівається за вітром; зір, що палає від захвату, звернений до неба. Художній реалізм — зрілий чоловік зі здоровим кольором обличчя, зі спокійним і вдумливим поглядом”. А як уявляєте ці напрями ви?2
1. У чому полягає специфіка переходу від романтизму до реалізму?
2. Які особливості двох художніх напрямів увиразнено у висловлюванні П. Сакуліна?
Вже світла й чиста перед нами
Відкрилася святиня Красоти,—
До неї, як до матері, устами
Ми припадем, щоб рай у ній знайти...
Фрідріх Гельдерлін, німецький поет-романтик