Конфлікт молодої людини та суспільства в романі Червоне і чорне - РОМАН XIX СТОЛІТТЯ

Зарубіжна література 10 клас (рівень стандарту) - В. В. Паращич - Ранок 2018 рік

Конфлікт молодої людини та суспільства в романі Червоне і чорне - РОМАН XIX СТОЛІТТЯ

Жульєн Сорель — представник покоління початку 20-х р. XIX ст. Це складний і неординарний образ. Сорель — цілеспрямована людина, яка хоче досягти мети у будь-який спосіб. Його трагедія полягає передовсім у неможливості реалізувати свої ідеали в тогочасному суспільстві. Жульєн не почувається своїм ані серед аристократів, ані серед буржуа, ані серед духівництва, ані, тим більше, серед селян.

Риси романтичного героя

Риси людини-реаліста

Незалежність, почуття власної гідності, бажання змінити долю, бажання боротися і досягати мети. Він — яскрава особистість, у ньому всього надміру: сили розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості.

Імпульсивний, здатний до непоміркованих романтичних учинків

Прагнення зробити кар’єру, яка дасть багатство й славу.

Опанування механізму зваблення жінок. Незадоволення званням гусарського поручика, яке виклопотав йому маркіз.

“Отже... роман мій завершений, і я завдячую цим тільки самому собі. Я зумів примусити це горде страховисько покохати мене... її батько не може жити без неї, а вона — без мене”,— думає Сорель

Зображення соціального середовища у творі

У романі Стендаля “Червоне і чорне” висвітлено майже всі сфери суспільного життя Франції останніх років Реставрації.

Вища аристократія Парижа

Духівництво Безансона

Мешканці провінції (містечко Вер’єр)

Маркіз де Ла-Моль, його син Норбер, донька Матильда, відвідувачі їхнього салону; маркіз де Круазнуа, граф де Фервак, граф Альтаміра тощо

Абат Пірар, єпископ, семінаристи тощо

Дворянство — де Реналі; буржуазія — Вально, Фуке; духівництво — абат Шелан; міщанство — Сорелі, полковий лікар, полковий мировий суддя тощо

У романі представлені нова буржуазія (Вально), стара аристократія (де Реналь), великий світ політики (де Ла-Моль), а також боротьба між єзуїтами та янсеністами.

Психологізм у зображенні характерів у романі “Червоне і чорне”

“Я хочу говорити про те, що відбувається в глибині душі”,— писав Стендаль. Аромат речей, невловиме дихання їхньої сутності, їхнього ефірного духовного випромінювання розкривають цьому геніальному дегустаторові їхній смисл і таємницю, за мізерним порухом він упізнає почуття, за анекдотом — історію, за афоризмом — людину; йому достатньо летючої деталі, яку ледь-ледь можна осягнути, raccourci [ракурсу — фр.], слабкого натяку, щоб блискавичним позирком влучити в ціль; він знає, що саме ці розрізнені спостереження, les petits faits vrais [дрібні правдиві факти — фр.] мають у психології вирішальне значення. “Тільки в деталях правда”,— говорить один із героїв Стендаля, і сам письменник підносить метод того століття, коли “надавали перевагу деталям”, передчуваючи наступне століття, коли психологія припинить вовтузитися з порожніми, великоваговими, крихкими гіпотезами, коли будуть із молекул будувати вчення про тіло, а за копіткими спостереженнями над деталями, над найлегшими коливаннями й вібраціями нервів вираховувати напруження душі.

У тому й полягає чудова перевага Стендаля над усіма діловитими й поважними психологами, що він віддається цій науці серця мудро, безтурботно і з насолодою, як мистецтву, а не як серйозному професійному заняттю.

За С. Цвейґом

Психологізм — це передавання художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками; заглибленість у творі в душу персонажів, їхню психологію. У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відстежує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їхні роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій.

Романтичний психологізм глибший за психологізм попередніх літературних напрямів, але він охоплював лише зображення сильних, яскравих почуттів: найтонші їхні відтінки залишилися поза увагою романтиків. Лише з розвитком реалістичного напряму в літературі психологізм набув справжньої глибини.

Висока майстерність письменника виявилась у:

• психологізмі, який яскраво розкрито в розгорнутих внутрішніх монологах героя;

• лаконізмі авторських описів і стрімкому потоці подій;

• бурхливій реакції героїв;

• динамізмі та драматизмі розповіді;

• використанні всього багатства зображально-виражальних засобів. Стендаль висував зовсім інші вимоги до стилю, прагнучи граничної точності, ясності й простоти. Він писав у листі до Бальзака: “Я знаю одне тільки правило: бути зрозумілим. Якщо мене не можна зрозуміти — весь мій світ не існує”. Стендаль пропонував учитися цій ясності, точної, ділової інтонації стилю у “Цивільного кодексу” Наполеона. Він говорив, що під час роботи над твором “Пармський монастир” для того, щоб узяти правильний тон і завжди бути природним і точним у виразах, він щодня читав по дві-три сторінки “Цивільного кодексу”.

У стилі Стендаля це прагнення бути ясним і простим виражалося як боротьба з будь-якими подовженнями: письменник не терпів розлогих описів. Стендалеві епічність не притаманна. Дуже часто, бажаючи зобразити широку картину дійсності, митець обмежувався лише однією-двома фігурами для її змалювання, але ці фігури мають граничну виразність і типовість.

Письменник уміє, характеризуючи той чи інший бік життя, розкрити в ньому найголовніше. Особливість стилю Стендаля добре визначив Бальзак, сказавши про нього: “Бейль дотримував видатного принципу: горе в мистецтві тому, хто говорить усе”.

Свою вимогу ясності, простоти, раціоналістичної точності Стендаль уводить у ту царину, яка особливо складно піддається аналізу, зокрема в царину зображення психології героя, та постає в історії літератури як найбільший майстер психологічного роману XIX ст.

Роман Стендаля “Червоне і чорне” неодноразово привертав увагу кінематографістів, починаючи з 1920 р. Зокрема, кіно- й телеверсії за ним створили такі режисери: К. Отан-Лара (1954), П. Кардинале (1961), С. А. Герасимов (1976), Ж.-Д. Вераж (1997).

Постер фільму “Червоне і чорне” (режисер Ж. -Д. Вераж)

1. Поясніть, як ви розумієте епіграф до роману “Правда, сувора правда”.

2. За що односельці та родичі зневажали Жульєна Сореля?

3. Хто був таємним кумиром Сореля?

4. Як Жульєн спочатку ставився до пані де Реналь? Назвіть почуття, які охоплювали героя впродовж його роману з Луїзою.

5. Чим були для пані де Реналь її почуття до гувернера? Чому?

6. Що пані де Реналь вважала карою для себе за подружню зраду?

7. Чому в семінарії не любили Жульєна?

8. Хто сприяв тому, що Сорель став секретарем паризького маркіза?

9. Які якості героя найповніше виявилися на службі в де Ла-Моля?

10. Про що свідчить його розмова із графом Альтамірою на балу?

11. Що приваблювало знатну красуню Матильду де Ла-Моль у простолюдинові Жульєні Сорелі?

12. Опишіть зміну почуттів Жульєна до Матильди й порівняйте з розвитком почуттів до пані де Реналь, зробіть висновки.

13. Чому Сорель відмовляється від допомоги, від самозахисту на суді?

14. Опишіть ставлення до Сореля у цей час інших героїв, зокрема батька. Як це характеризує тогочасне французьке суспільство?

15. Яка героїня, на вашу думку, є жіночим ідеалом у романі? Аргументуйте.

16. У чому полягає гостра критика письменником режиму Реставрації?

Проаналізуйте!

1. Висловіть своє судження щодо значення та символіки назви роману.

2. Пригадайте, що таке психологічна деталь. Наведіть приклади з роману Стендаля “Червоне і чорне”.

3. Поміркуйте та скажіть: до розуму читачів чи до їхніх почуттів більше апелює Стендаль у своєму романі?

4. Пригадайте ваше перше знайомство з Жульєном Сорелем. Чому саме такий шлях уведення героя у твір обирає автор? Які художні засоби використовує для цього? Наскільки можна портрет Жульєна у IV розділі частини 1-ї вважати психологічним? Аргументуйте свою думку.

5. Доведіть, що основний конфлікт роману поглиблено конфліктом почуттів і розуму в образі Жульєна Сореля. Які художні засоби використовує автор для зображення цього конфлікту?

6. Дослідіть, у чому полягає психологізм зображення героїв.

Літературний ринг

“Геніальним плебеєм”, утіленням сучасного варіанта “природної людини” і є, безперечно, Жульєн Сорель. Його батько і брат — грубі, практичні та хитрі люди, позбавлені будь-яких високих ідеалів. На їхньому тлі Жульєн, фізично слабкий, граційний, схожий на дівчину, становить разючий контраст. Але він уміє тримати удари: коли батько жорстоко б’є його, юнак плаче — “не так від болю, як від жалю, що пропала улюблена книжка”. Така реакція свідчить про те, що в ньому є могутня внутрішня сила, яка ще тільки шукає виходу. Жульєн — обдарований юнак: у нього живий розум, витончені почуття, він здатний вивчити напам’ять Новий Заповіт... На перших етапах “природна людина”, що живе в ньому, сплутує йому карти

У душі Жульєна Сореля відбувається битва “природи” і “цивілізації”. Герой бачить свій “обов’язок” у свідомому лицемірстві, себто в тому, щоб, стримуючи власний темперамент і ставлячись до суспільства з презирством, поводитися за його законами. Своїм учителем у цьому мистецтві брехати собі він називає мольєрівського Тартюфа. Жульєн вираховує кожен крок і створює цілу програму завоювання світу. Він навчається добре контролювати власні інстинкти, і саме на той період припадають його найбільші успіхи

Хто, на ваш погляд, перемагає в Жульєні Сорелі: “природна людина” чи “людина цивілізації”? Свою думку обґрунтуйте






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.