СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

Зарубіжна література 10 клас (рівень стандарту) - В. В. Паращич - Ранок 2018 рік

СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

(А-П)

Верлібр, або вільний вірш (від фр. vers — вірш і libre — вільний),— це вірш, у рядках якого відсутнє рівномірне чергування наголошених та ненаголошених складів. Ритмічність вільного вірша може бути підкреслено й римою, однак існує багато творів цього типу, де рядки не римуються. Видатним майстром верлібру був В. Вітмен (США).

Декаданс (від фр. decadence — занепад) — загальна назва явищ європейської культури другої половини XIX — початку XX ст., позначених настроями смутку, безнадії, тенденціями індивідуалізму, спричинених кризою суспільної та індивідуальної свідомості, розгубленості багатьох митців перед гострими життєвими суперечностями, що постали в тогочасному суспільстві. Письменники-декаденти: О. Уайльд, П. Верлен, ПІ. Бодлер, А. Рембо, М. Метерлінк.

Екзистенціалізм (від латин, existentia — існування) — напрям у філософії та літературі XX ст., що досліджує людину як унікальну духовну істоту, здатну до самостійного обрання власної долі. Екзистенціалізм сповідувала значна частина філософів та письменників XX ст., зокрема французи А. Камю, Ж.-П. Сартр, англійці В. Ґолдінґ, А. Мердок, німці Г. Е. Носсак, А. Дьоблін, американці Н. Мейлер, Дж. Болдуїн, італієць Д. Буццаті, японець Кобо Абе.

Естетизм (у перекладі з грец. — почуттєвий, здатний відчувати) — тенденція в англійській літературі, яка сформувалась наприкінці XIX ст. під упливом ідей Джона Рьоскіна (вічна за своїм значенням формула: зв’язок краси й правди, краси й добра, краси й справедливості) та Волтера Пейтера (“Естетичний дослідник розглядає всі предмети, із якими йому доводиться мати справу, усі твори мистецтва, усі гарні форми природи й людського життя як сили та явища, здатні породжувати приємні відчуття”). Найбільш яскравим представником естетизму був Оскар Уайльд, який свої погляди на мистецтво виклав у статтях і в передмові до роману “Портрет Доріана Ґрея”.

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — течія в мистецтві (живописі, літературі, скульптурі, музиці) другої половини XIX — початку XX ст. У літературі головними ознаками імпресіонізму були психологізм у змалюванні персонажів, прагнення відтворити зміни в настрої та життєві враження, ритмічна організація прози, увага до кольорів і звуків. Ознаки імпресіонізму притаманні творчості Ґі де Мопассана, Оскара Уайльда.

Індивідуальний стиль письменника — ідейно-художня своєрідність творчості письменника, ознаки його творчої індивідуальності, зумовлені життєвим досвідом, світоглядом, загальною культурою, характером, уподобаннями, орієнтуванням на певні літературні напрями; неповторні особливості конкретного письменника.

Інтелектуальна проза — прозові твори, у яких виявляється схильність персонажів, оповідача, ліричного героя до розумового самоаналізу, до абстрактного мислення. Найтиповішими жанрами інтелектуальної прози є притчі, філософські романи. Яскравим зразком такої літератури став роман О. Уайльда “Портрет Доріана Ґрея”.

Модернізм (від фр. moderne — новітній, сучасний) — сукупність літературних напрямів і течій, які сформувалися на початку XX ст. й яким притаманні нова суб’єктивно-індивідуалістська концепція людини та пов’язане з цим протиставлення нових виражальних і зображальних засобів класичним нормам мистецтва XIX ст.

Неоромантизм — стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., пойменована Лесею Українкою “новоромантизмом”. Визначальною ознакою неоромантизму виявилася конструктивна спроба подолати протистояння конфліктно нездоланних опозицій, завдяки могутній силі волі зробити сподіване, можливе — дійсним.

Парадокс (від грец. paradoxes — несподіваний, дивний) — незвичне твердження, що не відповідає усталеним поглядам, часом ніби суперечить здоровому глузду, а насправді може мати глибокий смисл, спонукати до роздумів. Парадоксальність властива багатьом творам мистецтва різноманітних жанрів. Парадоксальними є чимало афоризмів відомих мислителів, письменників: Б. Шоу, Дж. О. Уайльда, С. Єжи Лєца.

Переклад — відтворення літературного твору іншою мовою з якомога повнішим збереженням його мистецьких якостей. Повноцінний мистецький переклад передбачає знання мови першотвору та здійснюється переважно з тексту оригіналу, що дає можливість перекладачеві точно передати зміст, відтворити відтінки стилю, полісемію слова, нюанси звукопису.

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, якому в останні десятиліття XX ст. поступився місцем модернізм. Цей напрям — продукт постіндустріальної доби: доби розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

(П-Т)

Притча — твір із чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю. Фабула у притчі є розгорнутою алегорією. Багато притч містять біблійні книги, давньоруські збірники. Чудові притчі складав український письменник та філософ Григорій Сковорода. Нового змісту притча набула в сучасній літературі Європи.

Психологізм у художній літературі — зосередження уваги на зображенні психічних, душевних переживань, на глибокому аналізі психології людей. Вчинки героїв оцінюють опосередковано, через підтекст, який оприявнюється через зіставлення окремих ситуацій, висловлювань персонажів тощо. Нові якості психологізму виявилися у так званій діалектиці душі, яку відтворювали у своїх романах Стендаль, Ґ. Флобер та ін.

Психологічний роман — різновид роману, у якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й суперечності героя, які зумовлюють його вчинки та поведінку. Головним об’єктом дослідження у психологічному романі є людина з її неповторним внутрішнім світом. У своїй класичній формі з’явився в XIX ст. переважно в російській та французькій літературі (“Герой нашого часу” М. Ю. Лєрмонтова; “Пані Боварі” Ґ. Флобера; “Злочин і кара”, “Брати Карамазови” Ф. М. Достоєвського та ін.), у XX ст. його вплив поширився на всю світову літературу.

Реалізм (латин, realis — істотний, дійсний, від res — річ) — художній метод, який дозволяє митцеві зробити центром своєї уваги закономірності, що діють у житті, і це дає змогу якнайповніше відображати об’єктивно властиві йому ознаки.

Роман-щоденник — літературний жанр, який використовує щоденникову форму, стилізуючи її. Традиційно щоденник пишуть для себе, тож він не розрахований на публічне сприйняття, у ньому нотують переважно явища особистого життя, подані здебільшого у монологічній формі, хоча може виникати й внутрішній діалог (полеміка із собою, з уявним опонентом тощо). Яскравий зразок сучасного роману-щоденника — “Таємний щоденник Адріана Моула” Сью Таунсенд.

Символ (від грец. symbolon — умовний знак, натяк) — предмет чи слово, що умовно виражає сутність якогось явища. Тлумачення символу можливе не стільки розумом, скільки інтуїцією та почуттями.

Символізм — літературно-мистецький напрям помежів’я ХІХ-ХХ ст., що головним художнім засобом творчості обрав символи як спосіб вираження незбагненної сутності явищ життя та таємничих індивідуальних уявлень митця. Художні відкриття символізму суттєво вплинули на розвиток літератури XX ст.; творчість багатьох письменників-символістів стала надбанням світової літератури (А. Рембо, М. Метерлінк, Г. Ібсен, 0. О. Блок).

Соціально-психологічна проза — нова якість епічного роду (здебільшого романного жанру, але також і малих (оповідання, новела) та середніх (повість) епічних форм), якої він набуває близько 1830 р. та з якою пов’язаний початок доби реалізму, передусім у Франції, де засновниками соціально-психологічного, реалістичного напряму були Стендаль і Бальзак.

Сугестія (від латин, suggestio — натяк) — навіювання певного настрою, стану засобами мистецтва; художній уплив радше на підсвідомість, аніж на свідомість читача, глядача, слухача. У сугестивній ліриці значну роль відіграють мелодія вірша, ритм, інтонаційний малюнок. Саме через них поетові вдається зачарувати читача рухом почуттів. Особливою сугестивністю вирізняється творчість символістів (ПІ. Бодлера, А. Рембо, П. Верлена та ін.).

Сюрреалізм (фр. surrealisme — надреалізм) — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Його особливість — використання ілюзій та парадоксальне поєднання форм. Цей літературно-мистецький напрям виник після Першої світової війни, на початку XX століття у Франції.

Трансценденталізм (від латин. transcendens — той, що долає межі) — філософсько-літературна течія в США 1830-1860-х рр., основними ідеями якої були рівність людей (соціальна й перед Богом), їхнє духовне самовдосконалення, наближення до первісної природи, осягнення прихованої суті речей та явищ. Трансценденталізм був світоглядним та естетичним орієнтиром для Н. Готорна, Г. Мелвілла, В. Вітмена.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.