«Каліграми. Вірші миру і війни» («Зарізана голубка й водограй»)
Гійом Аполлінер (1880-1918)
З літератури першої половини ХХ ст.
Навіть па фронті Аполлінер не забував про те, що він — поет. Повоєнна збірка «Каліграми. Вірші Миру і Війни» (1918) засвідчила про пошуки нових поетичних форм. Слово «каліграма» — авторський неологізм (і тут новаторство!) самого Аполлінера, і походить від слів «каліграфія» (грец. гарний почерк) та «ідеограма* (так називалися в той час подібні вірші).
Каліграма Г. Аполлінера «Послання до Лу». 1915 р.
Каліграми — це поєднання поезії та живопису. Цю книжку поет задумав Ще до війни під назвою «Я теж живописець». Вочевидь, такий заголовок був своєрідним жартівливим викликом друзям-живописцям, яких Аполлінер мав багато.
Сенс такого заголовку в тому, що він відтворював нову «техніку» - рядки віршів лягали на контури якихось малюнків, утворюючи візуальний ряд (як на плакатах чи поштових листівках). Поет прагнув у своїх кал і грамах-віршах, текст яких друкувався так, аби виникав певний малюнок тієї ж голубки, поєднати словесний і графічний змісти. Здавалося б, у цьому не було новизни, оскільки візуальну поезію використовували античні автори, велике місце вона займає в поезії бароко. Проте суттєва різниця між каліграмами Аполлінера й фігурними віршами більш ранніх епох полягає в завданнях, які ставили перед собою поети. Аполлінер прагнув поєднати паперовий аркуш з плакатом, гаслом.
Проте війна внесла свої корективи н до задуму книжки «Я теж живописець». Життя поета так змінилося, війна додала стільки незабутніх вражень, які були відображені у творі, що автор змінив первісну назву на ту, яку тепер знає увесь світ, - «Каліграми. Вірші Миру і Війни».
Прагнучи поєднати поезію з живописом, Аполлінер узагалі відмовляється від строф, від метрики, тому деякі його рядки нагадують азбуку Морзе: «Весна роздоріжжя і ніч і атака / Дощ в мене в душі кров ллє з мертвих очей» («Квітнева ніч 1915»).
Аполлінер навіть на передовій знаходив сили скрашувати окопні будні дотепною грою поета-малювальинка й навіть примудрився видрукувати на гектографі книжечку. А в 1918 р. він помістив ці малюнки у свою другу підсумкову книжку.
Цікавою є ідейно-тематична еволюція творів, що входять до «Каліграм»: якщо перші його «воєнні» вірші (наприклад. «Послання до Лу», 1915) сповнені ненависті до Німеччини (ворога Франції в Першій світовій війні), то в наступних відбулася еволюція щодо засудження війни як такої.
О постаті убиті любі
О дорогі розквітлі губи
Міс Мареє
Єтто Лорі
Анні і ти Маріє
де ви дівчата
я вас
питаю
та біля водограю
що плаче й кличе
голубка марені»
Душа моя в тремкій напрузі
Де ви солдати мої друзі
Де ви Бійї
Даліз Реналь
Печальні ваші імена
Як у церквах ходи луна
Б'ють відгомоном до небес
Ви в сонну воду глядитесь
І погляд ваш вмирає десь
Де Брак де Макс Жакоб Дерен
Що в нього очі як той Рейн
Де милий Кремніц волонтер
Вже може їх нема тепер
Душа ятриться з непокою
І водограй рила зі мною
А як вони іще живі
Десь б'ються на Північнім фронті
Тим олеандри всі в крові
І сонце ранене в траві
На багрянистім горизонті
Переклад М. Лукаши
П. Пікассо. Ілюстрація до поеми Поля Елюара «Обличчя світу»
Показовою в цьому є знаменита каліграма «Зарізана голубка і водограй». Рядки цієї каліграми переповнені щирою тугою, смутком і співчуттям до друзів.
Вірш «Зарізана голубка і водограй» витриманий в елегійних, печальних інтонаціях. Поетова душа «в тремкій напрузі», коли він пригадує своїх друзів, а довгий перелік їхніх імен (та ще й поданий без розділових знаків) створює враження нескінченного каталогу людей, які постраждали від війни. Струмені водограю суголосні сльозам, які навертаються на очі в ліричного героя, вони ридають разом: «Душа ятриться з непокою / І водограй рида зі мною».
Це усвідомлення смертельної небезпеки, яку несе війна, тривога за друзів і страх їх назавжди втратити асоціативно пов'язані з фіналом каліграми, де Аполлінер буквально «заливає» текст червоними (кольору крові) фарбами.
Образ голубки (який згодом став емблемою миру) навіяний каліграмою Г. Аполлінера «Зарізана голубка і водограй»
Тим олеандри всі в крові
І сонце ранене в траві
На багрянистім горизонті
Переклад М. Лукаша
Для цього він «нагнітає» лексику як із прямим, так і з «підтекстовим» значенням «червоне, те що нагадує кровр. Сюди входять слова «олеандр» (квітка в червоній гамі), «ранене» (у підтексті — скривавлене, залите кров’ю), «в крові», а також колористичний прикметник «багрянистий» (червоний, кольору крові).
Усі ці художні засоби, співвідносячись як із назвою (саме зарізана — тобто закривавлена голубка), а також змістом каліграми. роблять вірні яскравим прикладом не лише інтимної, а й громадянської (антивоєнної) лірики. При цьому він, звісно, аж ніяк не втрачає своєї «модерності», новизни.