ОЛЕКСАНДР ПУШКІН 1799-1837 - КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ

Пушкін свій не тільки для всіх народів, але й для всіх епох... Пушкін був людиною в найвищому сенсі цього слова, а його поезія — це насамперед людяність.

Максим Рильський

Сторінки життя та творчості

Ім’я Олександра Пушкіна відоме не тільки в Росії, а й за її межами. Сучасники вважали його творчість грандіозним явищем для всієї російської культури. М. Гоголь назвав О. Пушкіна “великим національним поетом”, у якому “російська природа, російська душа, російська мова, російський характер відображені в усій своїй чистоті й красі”. У різні періоди життя його твори сприймаються неоднаково: дорослішаємо ми — стають складнішими й пушкінські твори. Для дітей усіх країн світу знайомство з О. Пушкіним розпочинається з його літературних казок, які зачаровують і надихають на прекрасне.

Олександр Пушкін народився 6 червня 1799 р. в м. Москві (Росія). Батько майбутнього поета, Сергій Львович, цікавився літературою та театром, з ним Олександр не раз відвідував драматичні вистави. Мати поета, Надія Йосипівна, досконало володіла французькою, англійською та німецькою мовами. У сім’ї було троє дітей: крім Олександра, сестра Ольга й молодший брат Лев. Сім’я Пушкіних мала чудову бібліотеку, у якій діти проводили багато часу. Літератори Москви нерідко відвідували гостинну й освічену родину. У вітальні Пушкіних уголос читали художні твори, улаштовували домашні спектаклі, виконували музичні номери.

Дядько О. Пушкіна, Василь Львович, писав вірші, він першим помітив в Олександра поетичний дар, який розвинувся дуже рано. На виховання й становлення юного Пушкіна вплинули два основні чинники, насамперед французька культура. У той час дворяни¹ говорили й писали французькою мовою, яка стала мовою освіти й культури. Тому в сімействі Пушкіних дітей учили досконало володіти французькою, яка відкривала двері для майбутньої кар’єри. Освічені гувернери (домашні вчителі) дали хлопцеві прекрасне знання французької мови. Він так добре вивчив у дитинстві французьку, знання якої поглибив пізніше в Ліцеї, що його ліцейські товариші навіть дали йому прізвисько “Француз”. Крім французької, Олександра навчали німецької, англійської, латинської мов, а також танцювати, їздити верхи, грати на музичних інструментах.

¹ Дворянин — представник вищого класу.

За спогадами сестри поета, уже змалку він виявив великі здібності до вивчення іноземних мов, які відкрили йому світ європейської літератури. У дитинстві хлопчик прочитав казки Ш. Перро та Ж. де Лафонтена, деякі твори Й. В. Ґете й навіть почав писати вірші — теж спочатку французькою! Батьки всіляко заохочували сина до літературних спроб.

На початку XIX ст. російська мова не була популярною в суспільстві, її вважали простонародною. Однак О. Пушкін, незважаючи на панування французької стихії, уже в дитинстві виявив великий інтерес до рідної культури. Його бабуся, Марія Олексіївна, прилучила хлопчика до народного життя, усної поетичної творчості, світу природи й російської мови.

В Олександра був слуга Микита Козлов. Від нього хлопець почув чимало народних переказів і пісень. Була ще одна людина, важлива для становлення О. Пушкіна як поета, — це няня Орина Родіонівна Яковлева. Вона знала безліч казок, прислів’їв, приказок, пісень, загадок і вміла чудово їх розповідати. Няня чутливо переживала всі події в житті свого вихованця, раділа його першим крокам у літературі, плакала, коли О. Пушкіна за його сміливе й вільне слово вислали до с. Михайлівського (родинного маєтку Пушкіних неподалік від м. Пскова), подалі від столиці. Разом з нею Олександр слухав зимові заметілі, осінні дощі, а ще — її казки... Перебуваючи в Михайлівському, він писав братові в 1824 р.: “...увечері слухаю казки й ліквідовую прогалини свого поганого виховання. Що за радість ці казки! Кожна є поемою!”

У сімейства Пушкіних було ще одне родове гніздо — Болдіно (неподалік від м. Нижнього Новгорода). Тут восени 1833 р. він написав “Казку про рибалку та рибку” і “Казку про мертву царівну і сімох богатирів”, а 1834 р. — “Казку про золотого півника”.

За основу літературних казок О. Пушкіна взято не тільки російські народні казки, а й західноєвропейський фольклор. У творах поета є чимало казкових подій та образів з різних куточків Європи. Він зумів їх творчо переосмислити й надати їм суто російського колориту.

Будинок няні Орини Родіонівни. с. Михайлівське. Сучасне фото

Захоплення О. Пушкіна фольклором вплинуло не тільки на створення літературних казок, а й на інші твори митця, наприклад на поему “Руслан і Людмила” (1820), у якій діють казкові герої, відбуваються чарівні події. До поеми митець навіть спеціально дописав казковий зачин — вступ.

Поет відіграв важливу роль у становленні російської літературної мови. З часів О. Пушкіна в Росії стали говорити й писати по- іншому, уже не було такої розбіжності між народною й книжною мовами.

Казки О. Пушкіна — це органічне поєднання краси й мудрості фольклору з величезним талантом поета. Як і в усній народній творчості, у його казках панує атмосфера чарівності (золота рибка розмовляє з рибалкою й виконує його бажання, мертва царівна воскресає). Тут діють хоробрі й благородні герої, які долають зло й допомагають тим, хто на це заслуговує. Природа сприяє таким героям, вона вступає з ними в розмову, спрямовує їхній шлях. У казкових творах поета триває боротьба добра і зла, темряви та світла. За законами усної народної творчості добро і світло завжди перемагають. Геній Пушкіна додав до традицій фольклору дещо неповторне — те, що й досі ми розгадуємо... І кожний знайде в казках митця щось своє, близьке своєму серцю...

Велику увагу до творчості О. Пушкіна виявляв Т. Шевченко, який високо поціновував художню майстерність російського поета, захоплювався його вмінням володіти словом, розкривати внутрішній світ людини. Українською мовою твори О. Пушкіна почали перекладати ще за його життя (Левко Боровиковський, Михайло Старицький, Іван Франко, Микола Вороний, Микола Зеров, Максим Рильський, Микола Бажан, Микола Терещенко, Наталя Забіла та ін.).