КОМЕТА ПРИЛІТАЄ - ТУВЕ ЯНСОН 1914-2001 - СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА

Підручник Зарубіжна література 5 клас - О. М. Ніколенко - Грамота 2018 рік

КОМЕТА ПРИЛІТАЄ - ТУВЕ ЯНСОН 1914-2001 - СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА

Повість-казка

(Уривки )

(...) Долина, у якій вони мешкали, була дуже гарною. Її населяли щасливі маленькі істоти та великі зелені дерева. Левадами протікала річка, робила закрут навколо блакитного будиночка мумі-тролів і бігла собі далі, в інші долини, де також мешкали маленькі істоти, дивуючись, звідкіля це вона береться.

“Дивна річ — дороги та річки, — міркував собі Чмих, — дивишся їм услід — і відразу страшенно кортить опинитися деінде, піти за ними, аби побачити, де вони закінчуються...”

Мумі-троль саме прилаштовував гойдалку, коли Чмих повернувся додому.

(...) У п’ятницю сьомого серпня панувало цілковите безгоміння та жахлива спека. Ніхто не знав, котра година, лише інстинктивно відчували — уже не ранок.

Комета виросла до велетенських розмірів, і ні в кого не виникало сумніву, що вона прямує в Долину мумі-тролів. Вогненні язики в її короні побіліли й засліплювали неймовірно яскравим сяйвом.

Мумі-троль першим зліз із дерева, обережно озирнувся на всі боки й принюхався.

— Тут зелено! — вигукнув він радісно. — Тут ростуть квіти та трави! Ліс ніхто не з’їв, вигляд у нього такий, як і повинен бути! А ще мені здається, до дому зовсім близько! (...)

Ліс порідів. Запах пиріжків став відчутніший. І враз перед ним з’явилася Долина мумі-тролів з блакитним будиночком, звичним і затишним, як і того дня, коли вони подалися в мандрівку. А вдома мама спокійно пекла кардамонові пряники.

— Ми вдома! Ми вдома! — галасував Мумі-троль. — Я знав, що все щасливо завершиться! Подивіться-но!

— Он місток, про який ти розповідав, — мовила Хропся. — А ось там, напевно, дерево, по якому можна лазити. Чудова хатинка й чудовий ґанок!

Чмих глянув на сходи ґанку. Кошеняти там не було, воно його не чекало...

Т. Янсон. Ілюстрація до повісті-казки “Комета прилітає”

На кухні мама Мумі-троля прикрашала збитими вершками високий багатоярусний торт. Навколо торта гарними шоколадними карлючками було написано: “Моєму любому Мумі-тролеві”, а вгорі красувалася цукрова зірка.

Мама Мумі-троля щось собі тихенько насвистувала й час від часу позирала у вікно.

Мумі-тато стурбовано ходив з кімнати в кімнату, потерпаючи від нетерплячки.

— Чому їх так довго немає? Уже майже пів на другу...

— Скоро надійдуть, — угамовувала його мама. — Не хвилюйся! (...)

— Як там комета? — поцікавилася мама.

— Летить щодуху! — похмуро буркнув Ондатр. — Знайшли ви час торти випікати!.. (...) Здається, синок пані господині біжить через міст... У дуже строкатій компанії...

— Мумі-троль?! — скрикнула мама й випустила з лап тортову лопатку просто в смітник. — І ви тільки зараз кажете про це!

Мама чимдуж вискочила надвір, тато — услід.

— Он наш синочок! А ото Чмих!..

А за ними — купа незнайомих мамі й татові істот.

— Як я за тобою скучила! — цокотіла мама Мумі-троля. — Ходи, я тебе обійму! Які ж бо ви змарнілі та брудні! Я так тішуся... Невже все це насправді!

— Мамусю! Татусю! — захоплено розповідав Мумі-троль. — Я бився з отруйним кущем і переміг! Чах-чах — гілляки на всі боки, залишився сам пеньок!

— Який ти хоробрий! — похвалила мама. — А це хто?

— Хропся, власне її я врятував від отруйного чортополоху! Ось Хропусь і мій найліпший друг Нюхмумрик. А це — Гемуль, який колекціонує поштові марки.

Усі обмінялися потиском лапок. (...)

Чмих повернувся на ґанок, де все товариство саме снідало й розмовляло про комету.

— Ондатр каже, що сьогодні ввечері вона впаде простісінько на наш городець, — сказала мама Мумі-троля. — І це саме тоді, коли мені врешті вдалося відчистити овочі від бридкої сизої пилюки... Тож я навіть не прополювала грядки... Невже Всесвіт справді чорний! Це ж ти, Чмиху, з’ясував?

— Звичайно, — трохи повеселів Чмих. — Я все з’ясував... Коли прилетить комета, ми можемо заховатись у моїй печері!

— Почекай! — закричав Хропусь. — 3 цього приводу треба скликати нараду! Такі рішення не можна приймати зопалу...

— Чому? — здивувалася Хропся. — У нас немає часу на довгі балачки. Перебираємося до печери разом з усім скарбом! (...)

(...) Розпечена палаюча комета впала на Землю. Гасова лампа перекинулася на пісок і згасла. Була рівно восьма година сорок дві хвилини та чотири секунди...

З-під ковдри, скропленої Сонячною Оливою, пробивалося сліпучо-червоне світло, однак у печері панувала густа темрява. Міцно обійнявшись, усі забилися в найдальший закуток печери, наслуха- ючи, як гримотить метеоритний дощ по ванні на даху печери. Ондатр скоцюрбився в балії для прання. Гемуль лежав на животі, прикриваючи своїм тілом марки, щоб їх знову не розвіяло вітром.

Скелею теліпало та трясло, комета завивала, немов від страху, а може, то Земля нажахано кричала...

Отак непорушно, обійнявшись, вони лежали дуже довго. Надворі луною розкочувався гуркіт — то розколювалися скелі й розтріскувалася земля. Час тягнувся невимовно довго, кожен потерпав у душі наодинці із собою.

Здавалося, минула вічність, а може, і не одна, коли все нарешті стихло. Друзі напружено прислухалися, але надворі справді панувала тиша.

— Мамо, — прошепотів Мумі-троль, — уже настав кінець світу?

— Усе минулося, — заспокоїла його мама. — Може, і настав усьому кінець, але це вже позаду...

— Кінець кінцю! — каламбурив тато, намагаючись усіх розвеселити.

(...) Мумі-троль прокинувся й спершу не міг зрозуміти, де він. У печері панував присмерк, пахло розхлюпаним гасом. Одразу йому все пригадалося, він сів у ліжку. Решта ще спали. Мумі-троль навпомацки дістався до входу, обережно відхилив заслону й визирнув надвір. Червінь зникла, небо було зовсім безбарвним, а навколо — безгоміння. Мумі-троль виліз із печери, сів на скелі, узяв у лапки один із метеоритів, якими жбурлялася комета, почав його розглядати з усіх боків. Уламок був чорний, з гострими боками й дуже важкий. Мумі-троль глянув на неозорий піщаний берег і безводне море внизу — усе безбарвне та німотне.

Мумі-троль сподівався побачити жахливу бездонну діру в землі, якісь наслідки страшної катастрофи, а зараз навіть не знав, що й думати, тож було йому трохи лячно.

— Привіт! — гукнув Нюхмумрик. Він теж виліз із печери й сів поруч з Мумі-тролем.

— Привіт, привіт! — відповів Мумі-троль. — Невже саме такий вигляд повинна мати Земля після кінця світу? Пустка й нічого більше?

— Кінця світу не було, — мовив Нюхмумрик. — Я думаю, що комета тільки зачепила нас хвостом, а потім полетіла собі далі в простори Всесвіту.

— Хочеш сказати, що все зосталося на своїх місцях? — усе ще не вірив Мумі-троль.

Нюмумрик показав у бік горизонту.

— Бачиш? Море...

Удалині, на самому небокраї щось зблиснуло, і те щось ворушилося, немов живе.

— Бачиш? — допитувався Нюхмумрик. — Море повертається!

Вони сиділи мовчки, а небо тим часом набирало яскравішої барви, зійшло вранішнє сонечко, свіже, немов умите, як завжди. Раптом прикотилася хвиля, і море ввійшло у свої береги. Що вище піднімалося сонце, то синішим ставало море. Хвилі заповнили всі глибини й западини, заспокоїлися, уляглися, стали аквамариновими.

Уся стрибуча, повзуча й плавуча живність, яка зуміла вціліти в напіввисохлому намулі, весело хлюпалася в прозорій воді. Водорості випросталися на дні й потягнулися до сонця. Над морем пролетіла ластівка, повідомляючи, що знову настав новий ранок!

— Море повернулося! — зрадів тато Мумі-троля.

Усі попрокидалися й схвильовано визирали з печери. Лише Гемуль з усього товариства не здивувався, що Земля все ще існує. Він зійшов униз, до пляжу, з альбомом під пахвою, щоб остаточно впорядкувати свої марки, а задля більшої певності, що їх не розвіє вітром, притиснув сторінки метеоритами.

Решта посідали рядочком на скелі, задерши носики до сонця.

— Як називається твоє кошеня? — запитала Хропся.

— Це таємниця, — відповів Чмих.

Кошеня скрутилося калачиком у нього на колінах, мружилося на сонце й муркотіло.

— Що ж, — мовила мама, — я пропоную з’їсти торт удома, на ґанку. Збирайтеся, ми повертаємося! Як думаєте, ліс, сад і будиночок стоять на місці?

— Я впевнений у цьому! — сказав Мумі-троль. — Ходімо й самі подивимося!

(Переклад Наталі Іваничук)

Робота з текстом

1. Опишіть Долину та будиночок мумі-тролів.

2. Хто розповів мешканцям блакитного будиночка про комету й близький кінець світу?

3. Як поставилися до розповіді про кінець світу Чмих і Мумі-троль?

4. Яка в кожного з них була таємниця?

5. Яку велику мету поставили друзі, вирушаючи у Велику Подорож?

6. Розкажіть про персонажів, яких зустріли Чмих і Мумі-троль під час своєї подорожі.

7. Які випробування випали на долю героїв твору?

8. Назвіть риси характеру, які вони виявили в небезпечних обставинах.

9. Як комета вплинула на життя Землі? Опишіть зміни, що відбулися в Долині мумі-тролів під впливом цієї події.

10. Де друзі шукали притулок і захист? Чому саме там?

11. Визначте проблеми твору, важливі для кожної людини особисто й для суспільства в цілому.

12. Які вічні цінності утверджуються у творі?

Кого з персонажів ви впізнали на малюнках Т. Янсон? Охарактеризуйте їх. Які епізоди зображені на малюнках? Перекажіть ці епізоди близько до тексту.

Краса слова

Ця повість-казка — один із перших творів Т. Янсон про мумі-тролів. Видання “Гонитва за кометою” з’явилося 1946 р. З того часу авторка декілька разів переробляла твір, який у 1968 р. вийшов друком під назвою “Комета прилітає”. У повісті читачі ознайомлюються з описом Долини, де мешкають різні казкові персонажі. На долю маленьких героїв випали нелегкі випробування. Ондатр, гцо потрапив до будинку мумі-тролів, розповів їм про кінець світу, який загрожує Землі та її мешканцям, якщо прилетить лиха й небезпечна комета. Мумі-троль разом із Чмихом вирушають до Обсерваторії, щоб з’ясувати ступінь небезпеки. Мумі-троль, котрий любить свою домівку понад усе, усвідомлює високу мету Великої Подорожі: “Земля може загинути, і наше завдання цьому запобігти”. Хоча у творі Т. Янсон ідеться про казкові пригоди, але водночас тут порушено проблеми, важливі для всього сучасного людства: Земля — наш спільний дім, і люди повинні згуртуватися перед загрозою глобальних катастроф, бо тільки любов, дружба й порозуміння можуть урятувати цей світ.

Узявшись за лапки, пліч-о-пліч, герої зуміли пережити жахіття, які принесла на землю червона комета, що так близько долетіла до Землі. Як у всіх казках, у цього твору теж щасливий кінець — море повернулося до своїх берегів, а герої повертаються з мандрів у свій блакитний будиночок, де на них чекає Мумі-мама з великим тортом і пропонує з’їсти його на ґанку, “найбезпечнішому місці на світі”. Отже, разом можна все пережити й вистояти у випробуваннях!..

Т. Янсон. Ілюстрація до повісті-казки “Комета прилітає”

Творче завдання

Створіть “Мумі-альбом” із зображеннями персонажів Т. Янсон та їхніми стислими описами. Наприклад: “Мумі-мама — мама Мумі-троля й дружина Мумі-тата. Усім подобаються її оладки й малинове варення, за допомогою яких вона вміє вирішувати будь-які конфлікти” і т. д.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.