Іван Крилов (1769-1844) - БАЙКА - ЗУСТРІЧ З БАЙКОЮ

БАЙКА

Іван Крилов (1769-1844)

Звірі мислять і діють у нього надто по-російськи.

Микола Гоголь

Байки принесли світову славу і російському письменнику Івану Крилову. «Вовк і ягня», «Лебідь, Щука і Рак», «Лисиця і Виноград», «Мавпа й окуляри» — ці та багато інших зразків байкарського мистецтва і нині приваблюють творчих читачів своєю мудрістю та дотепністю.

У чому ж секрет успіху Крилова? Чому його байки, за Миколою Гоголем, видатним російським та українським письменником, називають «книгою мудрості самого народу»? За свідченням одного із сучасників Крилова, він ще в дитинстві з особливим задоволенням відвідував народні зібрання, жадібно прислухався до розмов простого люду, які вражали його простотою, ясністю і влучністю висловів, блискучим добором слів. Спостереження за поведінкою людей, народним мовленням, багатим на приказки і прислів’‎я, живили його творчу фантазію. Крім того, Крилов захоплювався творами Лафонтена. У тринадцять років він уперше переклав його байку, а згодом неодноразово звертався до літературної спадщини великого француза. Однак, використовуючи його сюжети, він переказував їх по-своєму, привносив певні зміни. Подібно до Лафонтена, зі сторінок якого постає Франція XVIII століття, байки Крилова відкривають нам вікно у світ тогочасної російської дійсності з її проблемами, звичаями й характерами. Саме тому, порівнюючи творчість обох байкарів, Олександр Пушкін писав: «Обидва вони залишаться улюбленцями своїх співвітчизників... Лафонтен і Крилов — представники духу обох народів».

Вислови байок Крилова, написаних ще на початку XIX століття, виявилися настільки влучними, що стали крилатими. «Воз и ныне там» («Віз і досі там») — говорять, коли хочуть підкреслити, що справа стоїть на місці через незгоду тих, хто за неї взявся. «Ты все пела? Это дело: так події же, попляши!» («Ти співала? Добре дбала: потанцюй тепер піди!») ці слова приходять на думку людині, яка має справу з ледарем. А коли

хтось потрапляє на вудочку улесливості, згадують рядки з банки «Ворона та лисиця»: «Уж сколько раз твердили миру, что лесть гнусна, вредна; по только все не вирок...» («Вже скільки раз казали миру, що влесливість гидка, та мова марна ця...»).

Отже, байки Крилова — не лише особлива сторінка в історії російської літератури, а й багатюще джерело мудрості для кожного, хто читає їх уважно і вдумливо.

1. Чому Олександр Пушкін назвав Лафонтена і Крилова представниками духу обох народів?

2 Які вислови із байок російського письменника Крилова вам запам’‎ятались? Коли доцільно їх уживати?

Світова література очима українських письменників

Світова література очима українських письменників

Твори Івана Крилова ще за його життя були широко відомі в Україні. «Великим поетом» називав байкаря Тарас Шевченко. Іван Франко наголошував на видатному таланті Крилова, відзначав живучість його традицій в українській літературі, особливо ж у творчості Леоніда Глібова. Євген Гребінка з нагоди 50-річчя літературної діяльності Крилова написав вірш «Лавровий листок».