Словничок літературознавчих термінів

Алегорія або інакомовлення (від грецьк. слів інший і говорю) — спосіб художнього зображення одного явища, предмета чи істоти через інше. Наприклад, у байках під виглядом тварин зображуються конкретні люди.

Антитеза (від грецьк. протиставлення) — протиставлення в художньому тексті життєвих явищ, понять, почуттів, думок, характерів.

Байка — короткий, переважно віршований, алегоричний твір повчального змісту.

Езопівська мова — замасковане висловлювання думок за допомогою натяків, недомовок.

Епіграф ( від грецьк. напис, заголовок, оцінка) — напис перед текстом, що виражає його основну думку.

Епізод — завершена частина твору, що має самостійне значення.

Епітет — художнє означення, що виділяє, підсилює характерну рису, визначальну якість предмета, явища, поняття, дії.

Жанр — тип фольклорного чи літературного твору (казка, оповідання, повість, роман, новела тощо).

Ідея — головна думка твору.

Комічне (від грецьк. смішний, веселий) — смішне в житті та мистецтві.

Літературна (або авторська) казка — казка, створена письменником.

«Мандрівні сюжети» — використані певними авторами сюжети, які вже були відомі у фольклорі або літературі.

Міф (від грецьк. слово, розповідь) — розповідь, яка передає уявлення давніх людей про богів, легендарних героїв, походження та влаштування світу.

Міфологія — 1) наука, яка вивчає міфи; 2) сукупність міфів певного народу.

Народна казка — захоплююча розповідь про вигадані події, створена народною фантазією.

Новела (від італ. новина) — невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну подію з несподіваною кінцівкою.

Оповідання — прозовий художній твір невеликого обсягу, в якому зображено одну або кілька подій із життя персонажа (або персонажів).

Оригінал ( від латин, первісний) — первісний текст, з якого здійснюється переклад.

Переклад — передача слова, висловлювання або тексту засобами іншої мови.

Персонаж — дійова особа художнього твору, літературний герой.

Повість — розповідний художній твір середнього розміру, в якому змальовується життя літературного героя у взаєминах з навколишньою дійсністю.

Порівняння — художній засіб, що полягає у зіставленні одного предмета або явища з іншим для того, щоб глибше розкрити його, яскравіше змалювати. Порівняння допомагає побачити нові сторони в давно знайомих предметах і явищах, уявити небачене. Найчастіше порівняння починається зі слів: як, немов, наче.

Портрет у літературі (від франц. портрет, зображення) — змалювання зовнішності персонажа: обличчя, постатті, ходи, одягу, манери триматися, характерних жестів тощо. Основне призначення — дати здорове уявлення про дійову особу. Через портрет письменник може передавати характер, почуття і настрої героя, висловлювати своє ставлення до нього.

Приказка — короткий народний вислів, який містить незакінчене судження.

Прислів’‎я — короткий повчальний народний вислів із закінченою думкою.

Притча (від давньоруського те, що приміряється до чогось, приклад) — повчальний алегоричний твір, орієнтований на доведення життєвих цінностей.

Роман — великий і складний за будовою твір, у якому ши роко охоплено події, що відбуваються протягом тривалого проміжку часу, зображено велику кількість героїв.

Сюжет — низка подій, покладених в основу художнього твору.

Тема — те, про що розповідається у творі.

Фольклор (від англ. народ і мудрість) — усна народна творчість.

Художня деталь — виразна подробиця, яка допомагає уявити зображені автором картину, предмет чи характер.

Художня література (від латин, літера) — вид мистецтва, яке відображає життя за допомогою слова.

Цитата — дослівний уривок з якогось тексту або точно наведені чиїсь слова.