ЕЗОП - МУДРІСТЬ БАЙКИ

Близько VI ст. до н. с.

Ніхто не може вбити в собі зло, коли не

втямить спершу, що таке те зло, а що добро...

Григорій Сковорода

Першим автором байок у світовій літературі вважають Езопа — давньогрецького мудреця та письменника. Про нього залишилося небагато достовірних відомостей. Припускають, що він жив у VI ст. до н. е. на грецькому острові Самое, був рабом і мав вельми непривабливу зовнішність. Проте тягар неволі й фізичні вади не тільки його не зламали, а загострили розум, загартували волю й розвинули письменницький талант.

Саме Езопові належать перші алегоричні розповіді про голодного вовка й хитру лисицю, хвалькуватого павича та довірливу ворону, які почали називати байками. За образами тварин, рослин, речей у байках письменника, як і в народних казках, були приховані ситуації з життя людей. Рабське становище спонукало його говорити про несправедливість сильних і про беззахисність слабких, про людські недоліки й вади, але не відкрито, а за допомогою алегорій і натяків, тобто інакомовно. У подальшому таку інакомовну розповідь почали називати езоповою мовою.

Збереглося чимало легенд про Езопа. Одна з них про те, як він здобув волю. Коли мешканці Самоса звернулися до письменника за порадою, він відповів, що не годиться рабу щось радити вільним громадянам. Тоді громада вирішила звільнити митця з рабства. За отриману свободу Езоп гідно віддячив — уславив історію міста в безсмертних байках.

За легендою, Езоп жив довго. Він начебто служив радником у царя Креза, побував у вавилонського та єгипетського царів. Езоп загинув у давньогрецькому місті Дельфах від рук підступних жерців, які звинуватили його в крадіжці. За законами того часу крадія повинні були скинути зі скелі: так у той час страчували тільки вільних людей, а життя раба можна було викупити за гроші. Езоп не погодився жити в рабському нашийнику й обрав смерть вільної людини.

Е. Грізет. Ілюстрація до байки Езопа «Лисиця». 1875р.

Байки Езопа зібрали й записали лише через три століття після його смерті. До того часу їх передавали усно. Байки давньогрецького мудреця були найпопулярнішими творами античного світу.

Сюжети, образи й мотиви Езопа знайшли подальший розвиток у творах французького байкаря Жана де Лафонтена, російського письменника Івана Крилова, українських байкарів Петра Гулака-Артемовського, Євгена Гребінки, Леоніда Глібова та ін.

Езопова мова — художня мова, де думка не висловлена прямо, а зашифрована в алегоріях і натяках.